Казка «Пінгвіко. Шкарпеткова революція»

Після успіху з ароматичними шкарпетками, Пінгвіко став іконою стилю й нюху. Але слава — річ непроста. Щойно запах мандаринової серії дійшов до Арктики, до Пінгвіко прилетіла… делегація з Північного Полюса.

На чолі — Бурундук Фьордінанд, голова комітету з Контролю за Смаком і Запахом.

— Ми тут, щоб перевірити, чи ваші шкарпетки не викликають надмірну емоційну залежність! — серйозно сказав Фьордінанд, нюхаючи повітря з обережністю аптекаря.

Пінгвіко стримався, щоб не пирснути зі сміху:

— Якщо любов до шкарпеток — злочин, то одягніть мені кайданки. Але тільки в стилі «тюлень у променях заходу»!

Перший ароматний скандал
Фьордінанд глянув суворо.

— Ви жартуєте? Ми отримали скарги! У Тюленяндії одна самка тюленя зачарувалась запахом шкарпетки, втекла з дому й одружилася з рибною консервною банкою! Це безпрецедентно!

— Ну, зізнаюсь… серія «Ностальгія по оселедцю» справді була емоційною, — замислено відповів Пінгвіко. — Але любов — це не злочин.

Фьордінанд почервонів (що складно зробити бурундукові) і прошепотів:

— У мене… теж є пара. Вона пахне… грінками з морквою. Але ніхто не повинен знати!

— Усе між нами, — підморгнув Пінгвіко і подарував йому нову пару з ароматом "Нічний обіймак в іглу".

Велике телешоу: «Запах Моди»
— Я відкриваю новий проєкт! — оголосив Пінгвіко на крижаний пресконференції. — Шоу, яке переверне моду з лап на дзьоб. Назва — “Запах Моди”!

Ведуча — чайка Ґлорія в перуці з ламінарії. Судді:

- Пінгвіко,

- Лапінатор (інженер, тепер дизайнер аксесуарів для вусів),

- і гість з Півночі — Фьордінанд під псевдонімом DJ Sniff.

Учасники мали представити ароматні образи з шкарпеток: не просто носити, а жити запахом.

Найяскравіший виступ
Вийшов пінгвін Боббі.

На ньому — пара шкарпеток з запахом "Перший поцілунок у хуртовину". Він стояв мовчки, очі блищали, а з шкарпеток здіймався ніжний туман аромату. Глядачі затихли. Один морж просльозився й прошепотів:

— Це… це пахне, як коли моя моржиха сказала мені «Так» під заметілями 1987-го…

Зал вибухнув оваціями.

Пінгвіко витер очі і сказав:

— Ти… змусив мене відчути, як пахне щастя. Ти переможець.

Загроза з Тіньового Крила
Але у залі була тиша… перед бурею.

Раптово світло згасло. Дзьоби змерзли від тривоги.

— Ми — Темні Пінгвінські Клони. І ми тут, щоб… ВКРАСТИ ЗАПАХИ.

Темні пінгвіни з капюшонами вискочили на сцену. Один хапнув пару шкарпеток «Лавандова весна» й одразу… розплакався.

— Я… я не можу бути злим, коли пахне лавандою! — закричав і впав на коліна.

Інший, понюхавши «Карамель на морозі», обійняв ведмедя.

Третій, із серією «Обійми мами», побіг у обійми до Ґлорії, кричачи:
— Ти — моя нова чайка-мама!

Епілог: Висновок з ароматом
Пінгвіко піднявся на сцену, обіймаючи лапами трьох розм’яклих злодіїв.

— Бачите? Ми не просто носимо шкарпетки. Ми створюємо ароматні історії, які торкаються серця. Навіть… тих, хто в капюшонах.

Судді заплакали. Ведмедиця принесла тортик з риб’ячої глазурі. Ґлорія спекла печиво з запахом «Сльози гордості».

І Пінгвіко знову сидів на краю фабрики, в своїх шкарпетках із запахом "Спокій після божевілля", і думав:

— Ще один день. Ще одна пара. І ще одна крапля щастя… в світі, який пахне краще, ніж учора.

Мораль:
Навіть найменша річ — як-от шкарпетка — може зігріти не лише лапи, а й серце.
Особливо, якщо вона пахне мандарином і любов’ю.