Казка «Пінгвіко & Co.™ — імперія на льоду»

Айсберг, який ще вчора був просто тріснутою брилою, тепер виглядав як стильна бутик-платформа. На вході — блискучий банер із написом:
«PENGVICO & Co.™ — Гріємо лапки, зворушуємо серця»
Біля дверей — фішка бренду: в’язана фігура пінгвіна у блискучих срібних шкарпетках, що робить “dab”.

Всередині айсберг був освітлений біолюмінесцентними медузами (освітлення від друзів — безпечно й модно), а шкарпетки викладені на антикварні раковини з написами «тепло ручної роботи».

Діалог із чайкою-касиркою
На касі сиділа чайка Ґлорія, з виразом незламної модної строгості.

— Ліміт — три пари на крила! — каркнула вона на пінгвіна, який намагався приміряти восьму.

— Але я… я дизайнер! — обурено мовив той.

— А я — страж модного порядку! Рухайся, Карле Пінгвіно! — вона зняла з нього зайві пари, наче податкова з перевіркою.

Великий показ: «Антарктида Haute Couture»
Настав день показу. Все Пінгвінське Узбережжя зібралося довкола подіуму — довгої, слизької доріжки з полірованої криги.

Пінгвіко вийшов на сцену у чорному смокінгу та шкарпетках з малюнком полярних сяйв. Він глибоко вдихнув і вигукнув:

— Друзі! Ми пройшли шлях від холодного плазуна до модного літаючого лідера!
Тепер ми не просто мерзнемо з гідністю — ми гріємося зі стилем!

Натовп вибухнув аплодисментами. Один морж навіть пустив скупу сльозу… і з’їв букет із сардин.

Показ розпочався. Ось пінгвінка в шкарпетках із рюшами, що світяться в темряві. Ось малюк у шкарпетках-капцях з риб’ячим хвостом. І ось старенький дідусь у шкарпетках із написом:
«Мені вже 93. Але я ще грію!»

Несподіване вторгнення
І раптом…

— АААААА! — пролунало з неба.

Падає… парашут? А під ним — ТЮЛЕНЬ!

— Здоров, модники! — гепнувся тюлень у центр подіуму, з рюкзаком тканин і окулярами.

— Це ще хто?! — прошепотіла Ґлорія, примружуючи око.

— Я — Боб! Я дизайнер із північного узбережжя! Привіз вам… колекцію ШКАРПЕТОЧНИХ СОМБРЕРО!

— Ти що, пришелепкуватий? Шкарпетки — це на лапи! — обурився Буго, брат Пінгвіко.

— Сам ти пришелепкуватий! Мода — без правил! — відповів Боб.

Пінгвіко мовчки взяв одне шкарпеточне сомбреро, поклав собі на голову…

— Це... ДИВО. В мене тепло в голові! — прошепотів він.

— Нова ера! — закричали всі.

І пішли вигулювати шкарпеткові капелюхи по пляжу.

Глобальна доставка
Наступного дня Пінгвіко прокинувся від дзвінка в сателітний раковинний телефон.

— Говорить Тюлений Амазон! Ви отримали замовлення на 10 000 пар шкарпеток із Нової Зеландії, Токіо і… з Бучі!

— З Бучі? Це десь біля айсберга? — перепитав він.

— Це Україна. Там холодно. Вам доведеться експортувати тепло! — пролунала відповідь.

— Зробимо! — вигукнув він. — Але запакуйте з любов’ю!

Епілог
Через кілька місяців Пінгвіко мав власну компанію, шоу на крижаному телебаченні («Зігрій мене, якщо зможеш!») і навіть дитячу лінію пінгвінячих бодіків з шкарпетками-капюшонами.

А ввечері він сидів на краю айсберга, грів лапки й казав:

— Колись я мерз. А тепер грію цілий світ.

І десь удалині чайка Ґлорія крикнула:

— І не забудь прибрати склад! Там купа сардин розтанула!!!

Мораль:
Шкарпетки можуть не лише зігріти, а й надихнути. Іноді достатньо однієї ідеї, щоб айсберг перетворився на бутик, а холод — на стиль.