Казка «Кіт Мурчик, який став детективом через втрату хвоста»

У маленькому дворику, серед старих будинків, квітучих яблунь і пухнастих трав, жив сірий кіт Мурчик. Його хвіст був пишним і довгим, як кольоровий пензель художника, і він завжди пишався ним.

Одного ранку, коли перші промені сонця лише почали пробиватися крізь листя, Мурчик прокинувся і потягнувся — але... його хвоста ніде не було.

Він випростався, повернувся навколо себе, оглянувся в дзеркалі в калюжі води і замуркотів:

— Ну все... це катастрофа! Де мій хвіст? Без нього я — просто звичайний кіт, а не король двору!

Початок розслідування
Мурчик почав шукати хвоста: заглядав під кущі, під лавки, навіть на дах, де любив сидіти.

— Хвосте, де ти? — кликав він тихо, щоб не налякати.

Раптом почув голос:

— Хвіст? А ти не забував, що я не відпускаю тебе без себе?

Мурчик обернувся і побачив... власний хвіст, який хитався за ним, як самостійний живий організм.

— О, це ти! — зітхнув кіт і спробував його зловити, але хвіст хитро вивернувся.

— Не так просто, — хитро підморгнув хвіст. — Я трохи відпочив.

Мурчик розсердився, але вирішив: треба розслідувати далі. Бо якби він втратив хвіст справді — це була б трагедія.

Перший свідок — мишеня Гризлик
Він підійшов до стіни, де мала свій будиночок маленька мишка Гризлик.

— Гризлику, ти не бачила мого хвоста? — поцікавився Мурчик з підозрою.

— Хвоста? — підняла брови мишка. — Та я бачила, як пес Барбос бігав за чимось пухнастим, ніби за твоїм хвостом.

— Пес Барбос? — подумав Мурчик. — Потрібно поговорити з ним.

Другий свідок — пес Барбос
Барбос лежав на сонечку, витягаючи язика.

— Барбосе, чувак! — закричав Мурчик. — Ти не бачив мого хвоста?

— О, так! — схвально кинув Барбос і виблискував очима. — Це було епічно! Твій хвіст так дриґався, що я майже спіймав його.

— І куди він подівся? — нетерпляче спитав Мурчик.

— Не знаю, чув, він поплив до парку гратися з пташками.

Третій свідок — пташка Цвіркунка
У парку на гілці сиділа весела пташка Цвіркунка.

— Цвіркунко, ти бачила мій хвіст? — звернувся Мурчик.

— Ой, так! — весело закричала пташка. — Він стрибав, як мавпа, співав і навіть танцював!

— Співав? — не повірив кіт.

— Так! І виглядав дуже щасливим!

Кумедна несподіванка
Раптом із-за куща вискочив маленький кошеня Пухлик і тримав у роті знайомий пухнастий хвіст.

— Мурчику, дивись! Це твій хвіст! — голосно викрикнув Пухлик.

— Пухлику! Ти мій герой! — замуркотів Мурчик, щасливий як ніколи.

Він прив’язав хвіст назад, а потім усі разом — мишка, пес, пташка і кошеня — почали святкувати. Пухлик навіть навчив хвоста танцювати.

Щасливий кінець
— Оце так розслідування! — усміхнувся Мурчик, — тепер я точно знаю — дружба і гумор найкраще лікують хвости, що загубилися.

Мораль
Якщо щось загубилося, не панікуй! Іноді найкраще розслідування — це дружба, сміх і трохи терпіння. І пам’ятай: навіть хвіст може мати власні плани!