Казка «Папуга, який переплутав мови»

У тихому затишному містечку, де всі один одного знали, жив-був папуга на ім’я Кеша. Його пір’я блищало усіма кольорами веселки, а голос був такий гучний і дзвінкий, що часом здавалося, ніби він може заговорити навіть камінь. Але Кеша мав одну велику особливість — він розмовляв лише сленгом, який чув навколо, і часом повторював зовсім не те, що хотілося господарям.

Ранок у будинку бабусі Ганни і дідуся Петра
Ранок починався з лагідного сонячного світла, що ніжно заливало кімнату. Бабуся Ганна наливала каву, а дідусь Петро сідав за газету. Кеша, сидячи на плечі бабусі, спостерігав за всім із живим інтересом.

— Кешо, скажи нам «Доброго ранку», — ніжно попросила бабуся.

— Доброго ранку! — випурхнув Кеша, але голос у нього вийшов надто жвавий, майже як у підлітка на вечірці.

— Ой, молодець! — посміхнувся дідусь.

Але з-за стіни долинав шум ремонту сусідів. Гучні голоси, іноді і не дуже приємні слова, легко пройшли крізь тонкі стіни.

— Та ну нафіг! — раптом пролунав голос Кеші.

— Що?! — перехопила дихання бабуся і подивилася на папугу.

— Та це я просто повторив, бабусю! — захвилювався Кеша, намагаючись сховатися за її волоссям.

— Ну гаразд, гаразд, — посміхнулася бабуся, — тільки більше таких слів не кажи!

Прогулянка у парку: смішна плутанина
На вулиці було сонячно і тепло. Кеша вилетів із клітки і сів на гілку дерева в парку, де гралися діти.

— Та перестань, тупо забий! — почула пташка один з хлопчаків.

— Та тупо забий! — повторив Кеша, ніби повторюючи заклинання.

До нього підбіг хлопчик Петрик:

— Ха-ха! Ти що, справді так кажеш?

— Йо, чувак, це ж модно! — відповів папуга, махаючи хвостиком.

Петрик засміявся:

— Ну тоді навчи мене так говорити!

І вони разом почали вигадувати нові сленгові фрази. Поруч бабуся дивилася і сміялася, а люди зупинялися, щоб послухати веселого папугу.

Кумедний візит до кафе
Одного разу дідусь і бабуся повели Кешу в місцеве кафе, де сиділа молодь.

— Здрастуйте, — тихо сказав дідусь.

— О, а це ваш папуга? — посміхнулася дівчина за столом.

— Так, він в нас особливий, — з гордістю промовив дідусь.

Папуга почув у голосі дівчини непристойне слово (вона сміялася з подругами і не помітила), і раптом вигукнув:

— Та ну нафіг!

В кафе настала тиша. Бабуся з дідусем застигли в ошелешенні.

— Ой, Кешо, — почала бабуся, — ми ж казали тобі…

Але всі вибухнули сміхом, і папуга став зіркою вечора.

Нові уроки і зусилля
Після цього випадку бабуся й дідусь вирішили, що треба допомогти Кеші навчитися добрих слів.

— Кеша, скажи «будь ласка», — лагідно просила бабуся.

— Будь ласка! — відважно викрикнув папуга.

— Тепер «дякую», — додав дідусь.

— Дякую! — відповів Кеша, махаючи крильцями.

Щодня вони повторювали нові слова, співали пісеньки, читали казки.

Несподівана вечірка
Одного вечора бабуся влаштувала маленьку вечірку на честь Кеші. Гості прийшли з подарунками і смаколиками.

Кеша був у центрі уваги. Раптом він так захопився танцями, що вигукнув:

— Ну й хрін з вами, давайте тусити!

Усім було так смішно, що вони не могли стримати сміх.

— Ось це Кеша! — посміхалася бабуся.

Мораль
Навіть якщо ти іноді кажеш не те, що треба, не засмучуйся — доброта в серці і бажання вчитися важливіші за слова. А трохи гумору і веселих пригод роблять життя яскравим і неповторним.