Казка «Кролик, який забув, куди сховав моркву»

У самому серці сонячного лісу, де дерева шелестіли своїми листями, а пташки співали ранкові пісні, жив собі кролик на ім’я Пухлик. Він був пухнастий, зі світлим хутром і довгими вухами, які завжди крутилися, мов антенки, ловлячи кожен звук навколо.

Пухлик був відомий у лісі своєю розумністю, але був і надзвичайно забудькуватим. Особливо це проявлялося, коли йшлося про його найулюбленішу річ — велику, соковиту, помаранчеву моркву.

Ранок, що почався з тривоги
Одного яскравого ранку, коли перші промені сонця ніжно торкалися листя, Пухлик прокинувся з думкою: "Пора снідати!" Але коли він прийшов до своєї таємної схованки, там не було його моркви.

— Ой, де ж вона? — здивувався Пухлик, широко відкривши очі.

Він почав нишпорити по норі:

— Мабуть, я сховав її тут, — шепотів він, витягаючи старі шкарпетки, листочки і навіть палички.

— Ні-ні, моркви нема!

Пухлик почав нервово шкрябати землю біля входу.

Зустріч із білочкою Софією
Зненацька він почув веселий голос:

— Шукаєш щось, Пухлику?

Це була білочка Софія, яка стрибала між гілками.

— Так, моя морква зникла, і я зовсім забув, куди її сховав!

Софія підморгнула:

— Ти ж сховав її в найнесподіванішому місці! Пам’ятаєш, де ти ховав тортик минулого місяця?

— Гм… о, так! У дуплі старого дуба! — згадав Пухлик.

— Тож починай пошуки там, а я поки що пошукаю поруч!

Лабіринт дупла
Пухлик підбіг до великого дуба, де почав копирсатися в дуплі.

— Тут тільки листя і якийсь мотлох, — бурмотів він.

В цей момент з дупла випала стара капелюшна кішка, яка приземлилася на м’яку траву з кумедним "плюхом".

— Ой, це мій капелюх! — вигукнув Пухлик.

— Ти точно щось сховав, бо знову дупло чомусь схоже на смітник! — сміялася кішка.

Кумедні непорозуміння
Пухлик роздивлявся черевики, іграшки і навіть кілька кісточок, які хтось залишив неподалік.

— Лисиця Ліза, це ти залишила тут свої речі? — запитав він.

— Ха-ха, не тільки залишила, а й підкинула кілька сюрпризів! — підморгнула Ліза.

Пухлик заплющив очі і посміхнувся.

— Ну добре, давайте допоможете мені знайти моркву, а я вам допоможу шукати щось ваше.

Велика несподіванка
Коли сонце почало хилитися до заходу, Пухлик вже зневірився.

— Мабуть, мою моркву вкрали лісові привиди, — засмучено сказав він.

Раптом маленький їжачок вийшов із-за дерева і простягнув йому щощо тверде і помаранчеве.

— Тримай, це твоя морква! — усміхнувся їжачок.

— Ой, ти ж зірка! — радів Пухлик.

— Я вирішив сховати її так, щоб ти не забув шукати, — додав він хитро.

Свято в лісі
Всі лісові мешканці зібралися на галявині, святкуючи веселу пригоду.

— Тепер ми всі знаємо: іноді найважливіше — це не забувати, де твої речі, — жартував Пухлик.

— А якщо забудеш — просто поклич друзів! — додала Софія.

Всі сміялися, обіймалися і раділи дружбі.

Мораль
Навіть якщо ти забуваєш, друзі завжди допоможуть тобі знайти дорогу. А найголовніше — зберігати почуття гумору і не боятися сміятися над собою.