Казка «Риба, що жила на суші і ходила в басейн»

У затишному містечку, де квіти пахли солодко, а сонце лагідно зігрівало землю, жила дивовижна рибка на ім’я Рита. Але ця рибка була зовсім незвичайною — вона боялася води. Так, саме води! Бо колись у великому ставку, де Рита плавала маленькою, трапилася страшна пригода: вона ледь не захлинулася. З того часу вона сказала собі:

— Вода — це небезпека. Краще жити на суші!

Рита на суші
Тож Рита вирішила залишитися жити на зеленій траві. Вона навчилася бігати, стрибати і розмовляти з метеликами та бджолами. Вона навіть підслухала, як співають пташки, і намагалася їх наслідувати.

— Ти правда рибка? — здивовано питали її друзі.

— Звісно! Просто я боюся води. Але я знайшла вихід: тепер ходжу у басейн! Там вода чиста і безпечна.

Перше знайомство з басейном
Одного яскравого ранку Рита вирушила до міського басейну — це було її маленьке море на суші.

— Ого! — вигукнула вона, стоячи на краю. Вода виблискувала, наче дзеркало.

Вона дуже обережно опустила лапки у воду — вода була холодна, але не страшна.

— Невеличке занурення... — прошепотіла Рита і обережно пірнула у мілку частину басейну.

Кумедна зустріч із песиком Тобі
Раптом поруч побіг веселий песик Тобі. Він приніс м’ячик і з радістю почав гавкати:

— Гав-гав! Граємо разом!

Тобі киднув м’яч у воду, і він закрутився поруч із Ритою.

— Ой, оце лихо! — злякалася рибка і почала плавати, намагаючись втекти від м’яча.

Але замість втечі вийшло комічне шоу: рибка кружляла, м’ячик за нею ганявся, а песик гавкав і бігав колами навколо басейну.

Люди, що сиділи на лавках, сміялися до сліз.

— Ти не просто рибка, ти справжня акробатка! — вигукнула одна з дітей.

Підтримка друзів
Наступного дня до басейну прийшли пташки.

— Рита, ти — найсміливіша рибка в усьому містечку! — співали вони.

— Кожного дня я буду старатися все більше звикати до води, — сказала Рита собі і друзям.

Коли все пішло не за планом
Одного разу Рита вирішила поплавати трохи глибше, щоб показати, що страхи можна долати.

— Тримайся, Рито! — підбадьорювали її пташки.

Вона пірнула, але раптом спіткнулася об водорість і закрутилася, немов у водяній воронці.

— Ой-ой-ой! — закричала вона, хапаючись за повітря.

Тут якраз до басейну підбіг Тобі, швидко схопив м’яч і почав весело гавкати, ніби підбадьорюючи.

Рита вибралася з води, вся мокра, але радісна.

— Ну і пригоди! — сміялася вона. — Здається, тепер я не просто рибка, а рибка-сміливиця!

Фінал: легенда басейну
З часом Рита так звикла до басейну, що почала змагатися у плаванні з дітьми.

— Я — рибка-легенда суші і басейну! — гордо казала вона.

І всі раділи її успіхам, дивуючись, як рибка, яка боїться води, змогла стати справжньою плавчинею.

Мораль
Страх — це лише початок пригоди. Якщо вірити в себе і мати друзів поруч, можна подолати будь-які перепони — навіть якщо ти рибка, що боїться води!