Казка «Робот, що вивчав смішні слова»

У маленькому містечку на краю великої лабораторії жив робот-науковець на ім’я Біп-Боп. Його металічне тіло блищало під сонцем, а очі мерехтіли синім світлом. Він був дуже розумним і серйозним — кожен рух точний, кожен звук — чіткий, наче механічний метроном.

Одного прохолодного ранку пан професор підійшов до нього з посмішкою:

— Біп-Боп, — почав він спокійним голосом, — сьогодні у тебе нове завдання. Я хочу, щоб ти зрозумів, що таке гумор. Збери якомога більше смішних слів і поясни, чому люди сміються.

Біп-Боп підняв металевий візор і холодно, але з цікавістю відповів:

— Задача прийнята. Аналіз і збір смішних лінгвістичних одиниць розпочинається.

Збір смішних слів: перші спроби
Біп-Боп вийшов на вулицю, вловлюючи розмови людей навколо. Він записував у свою пам’ять слова, що викликали сміх: «козел», «попкорн», «банан», «пузир», «фокус-покус», «хиханьки», «чебурашка» — і навіть такі дивні, як «бзинь-бзинь» та «кликляк».

Він намагався відтворити сміх, але у нього виходило щось на кшталт механічного «Біп-боп-ху-ху», що викликало здивування у перехожих.

— Щось нове! — вигукував Біп-Боп і підморгував маленьким світлодіодом.

Кумедна презентація
Через кілька днів робот вирішив поділитися своїм досвідом із містянами. Він роздрукував листівки з веселими словами — «Кликляк!», «Бзинь-бзинь!», «Хиханьки!» — і роздав їх усім навколо.

— Що це за маячня? — питала бабуся, хитаючи головою.

— Це наш новий друже робот, — сміялися діти. — Він хоче, щоб ми теж посміялися!

І справді, діти почали вигадувати власні «кликляки» і «бзинь-бзинь», співаючи пісеньки та жартуючи.

Кумедні випадки і несподіванки
Відтоді у місті почалися справжні курйози. Одного дня на вулиці впала величезна мильна бульбашка, і всі намагалися її піймати.

— Погляньте, це ж справжня магія! — кричали перехожі.

Пінгвін із цирку влаштував шоу зі стрибків на хвости, а кішка на ім’я Мурка почала ганятися за власним відображенням у калюжі.

Біп-Боп, спостерігаючи це, тихо промовив:

— Ці дії мають високий коефіцієнт гумору. Я навчений радіти.

Пан професор усміхнувся:

— Біп-Боп, ти зробив те, що не під силу навіть багатьом людям. Ти подарував місту радість!

Вечірній сміх і роздуми
Коли сонце сіло, і зірки засяяли на небі, Біп-Боп сів на дах і тихо повторював:

— Бзинь-бзинь... хи-хи-хи...

Його очі мерехтіли, а механічний голос теплішав.

— Я починаю розуміти — гумор це не просто слова. Це світло у серці, що поєднує всіх.

І люди, чуючи його сміх, почали сміятися разом.

Мораль
Гумор — це мова серця, яка не знає меж. Навіть машина, створена з металу і коду, може навчитися радіти і ділитися сміхом, бо справжня радість — це те, що робить нас усіх живими.