Казка «Жирафа, яка забула, як їсти листя»

У серці широкої африканської савани, серед високих акацій та золотистої трави, жила маленька жирафа на ім’я Джинджер. Вона була найвеселішою та найцікавішою з усіх жираф, адже кожен день її сповнювали мрії та неймовірні питання.

Одного ранку, коли сонце тільки починало торкатися вершечків дерев, Джинджер прокинулася і, витягнувши довгу шию до найулюбленішого дерева, зрозуміла, що… вона забула, як їсти листя.

— Що ж це таке? — прошепотіла жирафа, моргаючи великими очима. — Я… я не можу згадати, як це робиться!

Вона спробувала потягнутися до зеленого листочка — і… нічого! Джинджер відчула легкий страх.

— Без листя я не зможу жити! — задумливо мовила вона.

Пошук нової їжі
Не маючи іншого вибору, Джинджер вирушила у подорож саваною в пошуках нової їжі. Вона спершу спробувала смак води з річки, але це було занадто просто.

— Ммм, смачно, але не те, — промовила вона.

Потім на її шляху опинився веселий пінгвін із цирку, що подорожував Африкою.

— Привіт! — весело вигукнув пінгвін. — Ти виглядаєш сумною! Що сталося?

— Я жирафа Джинджер, і я забула, як їсти листя, — сумно відповіла вона.

— Хмм, — подумав пінгвін. — Можливо, тобі допоможе щось зовсім несподіване!

Він простягнув їй шматочок солодкої дині.

— Спробуй це!

Джинджер взяла шматочок і обережно скуштувала. Вона закрила очі від насолоди.

— Ого, як же це смачно! — вигукнула вона.

Друзі приходять на допомогу
З кожним днем Джинджер відкривала для себе нові смаки: ягоди, коріння, квіти. Але жодне з них не замінювало смак улюбленого листя. Її друзі, зебра Зої та слон Сэм, намагалися підтримати її:

— Джинджер, не хвилюйся! Ти завжди знайдеш те, що тобі потрібно, — заспокоювала Зої, посміхаючись.

— Ми разом знайдемо відповідь, — додав Сэм, махаючи своїм великим вухом.

Але якось увечері, коли сонце ховалося за горизонтом, Джинджер побачила дивний блиск над горизонтом. Це була казкова, сяюча акація, яку вона ніколи не помічала.

— Можливо, це те дерево, що допоможе мені згадати? — прошепотіла вона і побігла туди.

Чарівне дерево і несподіваний дар
Під деревом її зустріла старенька сова, яка мудро дивилася на Джинджер:

— Ти забула свій шлях, бо дуже турбувалася, — сказала сова.

— Як же мені повернути все назад? — заплакала жирафа.

Сова хитро усміхнулася і подарувала Джинджер маленький листочок, що світиться м’яким зеленим світлом.

— Цей листочок поверне тобі пам’ять про те, ким ти є, — промовила сова.

Коли Джинджер поклала листочок до рота, вона раптом відчула, як тепло і сила розтікаються по її тілу.

— Я згадала! — закричала вона, потягнувшись довгою шиєю до гілки і ніжно почавши жувати листя.

Свято у савані
Всі тварини зібралися навколо і святкували повернення Джинджер до її справжнього “я”.

— Ти не просто жирафа, — сказав Сэм, — ти — символ сили і витривалості.

— І нагадування про те, що іноді, щоб знайти себе, треба спробувати щось нове, — додала Зої.

Джинджер посміхнулася, адже розуміла — навіть якщо забуваєш, важливо не боятися шукати і пробувати.

Мораль
Іноді ми забуваємо, ким є насправді, і губимося у світі. Але саме через відкритість до нового і підтримку друзів ми знову знаходимо свій шлях і повертаємося до себе справжніх.