Казка «Дім, який ріс разом із серцем»

Мораль: Людина — не стіна. Вона змінюється. І це нормально.

1. Початок
Жила собі дівчинка на ім’я Ліна. Вона не була гучною. Не вміла голосно сміятись чи виступати перед класом. Але мала одне — будинок, який жив разом із нею.

Так, її будинок був особливим. Він не був великим чи особливо красивим, але мав властивість... рости. І зменшуватись.
І повертатись до себе.

Коли Ліні було страшно — будинок зменшувався. Ставав тісним і теплим, ніби ковдра, якою хочеться сховатись до підборіддя.
Коли їй було сумно — кімнати розтягувались, стелі ставали високими, і навіть луна з’являлась. Бо сум хоче простору.
А коли вона була щаслива — з’являлась нова кімната. Зовсім нова. З вікнами, яких учора не було, з кріслом, яке ніхто не купував, з килимом у формі серця.

2. День тиші
Якось Ліна прокинулась — і побачила, що будинок стиснувся до однієї кімнати.
Стіни стали м’якими, як подушки. Вікно — крихітним, лише щоб бачити небо. Її ліжко стояло посередині, а на ньому лежала стара м’яка іграшка — ведмедик Ґреґ.

— Чому так тісно сьогодні? — прошепотіла вона.

Ведмедик, звісно, не відповів. Але Ліна знала: будинок відчуває її так само, як вона — його.

Вона обійняла коліна й мовчки сиділа. Сльози повільно повзли щоками.

У школі вона знову нічого не сказала, коли вчителька переплутала її малюнок з іншим.
І ніхто не помітив, що її серце трохи стиснулося.

3. День світла
А наступного ранку… вона прокинулась — і ахнула.

Будинок виріс.

Замість однієї кімнати — три. А за дверима з’явився довгий коридор із вікнами, які виходили на сад, якого вчора ще не існувало.
У вітальні стояло крісло-гойдалка. А на столі хтось залишив записку:

"Це кімната радості. Входь лише босоніж."

Ліна зняла шкарпетки, ступила — і засміялась. Підлога була м’якою, як хмара, і музика грала ніби з повітря. Легка, ледь чутна, як щастя без причини.

4. Несподівана кімната
Іноді будинок створював дуже дивні кімнати.
Одного разу з’явилась така, що відкривалась лише в дощ. Вона пахла грозою, а стіни були зроблені з плівки, на якій прокручувались спогади — тільки ті, які Ліна не хотіла згадувати.

Вона боялась туди заходити. Але одного дня зважилась.

Усередині — її перше падіння з гойдалки, перша сварка з мамою, перший день, коли хтось сказав, що вона «занадто тиха».

Ліна притулилась до стіни, заплющила очі.

— Це теж я, — прошепотіла вона. — Але я вже виросла.

І кімната розчинилась, залишивши лише тепле відлуння дощу.

5. Хтось інший
Одного дня до її будинку постукав хлопчик.

— Привіт, — сказав він несміливо. — Я бачив, що твій дах світиться вночі.
— А твій не світиться?
— У мене взагалі немає дому. Я живу в гуртожитку. Усі кімнати там однакові. І нічого не росте.

Ліна довго дивилась на нього. А потім взяла за руку.

— Ходімо. Мій будинок росте, коли я щось відчуваю. Якщо ти хочеш — може, він відчує і тебе?

Вони пройшли вглиб. І будинок… додав ще одну кімнату.

Стіни стали ширшими, а на підлозі з’явився килим з візерунками у вигляді лап — бо хлопчик обожнював собак.
У кутку стояла полиця з книжками, яких він ніколи не читав, але завжди хотів.
І на стіні — картина з домом, який виглядав саме так, як у його дитячих мріях.

— Це… для мене? — прошепотів він.
— Мій дім росте, коли з’являються нові серця, — сказала Ліна.

І вони сміялись. І чай пахнув корицею. І навіть ведмедик Ґреґ, здається, посміхнувся.

6. Колискова
Уночі будинок тихенько погойдувався, ніби корабель у тумані. Він муркотів пісню без слів, яку знали лише серце і стіни.
І щоразу, коли Ліна засинала, він питав її:

"Що сьогодні в тобі зростає?"
"І що зникає?"

І вона відповідала подумки:

— Зростає — віра в себе.
— Зникає — страх бути дивною.

Епілог
Коли Ліна виросла, її будинок був схожий на сад-лабіринт, маяк, галерею, затишну хатинку і космічний корабель водночас.

Бо він ріс разом із нею.

І коли вона зустрічала людей, які казали: "Ти змінилась", — вона тільки посміхалась і відповідала:

— Це добре. Я не бетон. Я — людина. І я росту.

Мораль:
Ти маєш право змінюватись. Зростати. Зменшуватись. Розширюватись.
Ти — дім для себе. І тільки ти вирішуєш, які кімнати створювати.