Казка «Кольорові тіні»

Або Коли тінь розповідає про душу.

В місті Грейвілл усі жили в сірості. Сірі будинки, сірі вулиці, сіре небо, а головне — сірі тіні, що розтікалися під ногами, як розмиті плями.

Ніхто не звертав уваги на те, що тіні були однакові у всіх — тьмяні, безбарвні, мов забуті історії.

Хлопчик, що побачив інший світ
Ніл був звичайним хлопчиком — та ось із ним сталося диво.

Одного сонячного дня, коли він грався на подвір’ї, він помітив:

— Гей! — вигукнув він. — Моя тінь... вона змінює колір!

Замість сірого він побачив на землі ніжний блакитний відтінок, що пульсував разом із його серцем.

Він побіг до мами:

— Мамусю, дивись! Моя тінь синя! Чому у мене кольорова тінь?

Мама тільки глянула здивовано:

— Ніл, синику, тінь — це тінь. Вона завжди сіренька. Може, це сонце так грає?

Ніл сумно знизав плечима. Але в душі він знав — це не ілюзія.

Відкриття власного кольору
Відтоді Ніл став уважно спостерігати.

Якщо він радів — тінь ставала зеленуватою, як листя навесні.

Коли сумував — ставала блідо-жовтою, мов осіннє листя.

Якщо мріяв — пурпурною і блискучою.

Він не міг приховати цього від друзів.

— Ви повинні побачити! — кличе він їх до себе.

Але друзі лише сміялися:

— Ти жартуєш, Ніле. Тінь — це завжди сірий силует.

Еміла і її перша кольорова тінь
Одного холодного ранку Ніл помітив Емілу — вона стояла, похнюпивши голову, дивлячись на свою тінь, яка була така ж сіра і сумна, як і вона.

Ніл підійшов і лагідно сказав:

— Еміло, твоя тінь теж хоче засяяти. Тільки треба дозволити їй це зробити.

Він взяв її руку, і раптом на землі з’явилася м’яка рожева пляма.

— О, це неймовірно! — розплющила очі дівчина, — Я наче вперше відчуваю себе справжньою.

Таємниця тіней
Ніл зрозумів, що його тінь — це не просто тінь.

Це дзеркало його душі.

І не лише його — усіх, хто зважиться побачити себе справжнім.

Він почав допомагати людям розкрити їхні справжні кольори.

Місто оживає
З кожним днем у Грейвіллі ставало все яскравіше.

Тіні переливалися всіма барвами веселки: синьо-зелені, золотисто-жовті, ніжно-рожеві.

Люди почали усміхатись, говорити відверто, радіти.

— Це як диво, — мовив міський голова, — і це все завдяки одному хлопчику!

Велика несподіванка
Одного вечора, коли сонце сідало, Ніл помітив, що його тінь зовсім не хоче повертатися до сірого.

Вона сяяла яскравіше, ніж будь-коли.

— Тепер я знаю, — сказав хлопчик усміхаючись, — бути собою — це найцінніший подарунок.

І місто Грейвілл стало кольоровим назавжди.

Мораль:
Бути собою — це найцінніший подарунок, який можна зробити світу.