Казка «Лист, якого могло не бути»

Розділ 1. Другий лист
Минуло два тижні відтоді, як Поштове Відділення Майбутнього зникло так само загадково, як і з’явилося. Листи перестали приходити, місто повернулося до звичного ритму. Більшість дітей — як-от Максим і Соня — стали трохи впевненішими, уважнішими до себе. Але один хлопчик, Ілля, що тоді просто зітхнув, прочитавши свій лист і відклав у шухляду, продовжив жити як раніше.

Та ось одного ранку, коли Ілля вийшов на балкон, він побачив на перилах новий конверт — сріблястий, з блиском, ніби його виточили з нічного туману. На ньому не було ані імені, ані адреси — тільки одна фраза:

"Якщо читаєш — значить, ще можеш обрати."

— Це ж... не може бути, — прошепотів Ілля. — Другий?

Розділ 2. Обидва Іллі
Він розірвав конверт і витяг два листи. Один — м’який, з блідо-блакитного паперу. Інший — темно-червоний, з жорсткими краями. В обох — підпис:

“Я — ти. І я з того майбутнього, яке ти вибереш.”

Перший лист (Блакитний):

"Ти обрав бути чесним.
Ти не сміявся, коли інші знущались. Ти не мовчав, коли хтось потребував слова.
Ти навчався не тому, що змушували, а тому що хотів стати сильним — але не грубим.

У тебе — друзі. У тебе — вечори з книжками, пригодами і малюнками.
У тебе — повага до себе.

І ти щасливий. Просто — щасливий."

Ілля усміхнувся. Але потім розгорнув другий лист.

Другий лист (Темний):

"Ти вибрав сміятись з іншими.
Зневажати — було простіше, ніж розуміти.
Приєднуватися — легше, ніж обирати.

Ти сам — не злий. Але мовчав. А мовчання — теж вибір.

Тепер у тебе багато знайомих — але жодного друга.
У тебе є профіль — але немає голосу.

І коли дивишся у дзеркало — не впізнаєш, хто перед тобою."

Ілля затремтів. У горлі зібрався важкий клубок. Він дивився на обидва листи й не міг нічого сказати.

— Мамо, — сказав тихо. — Я хочу поговорити.

Розділ 3. Повернення до вибору
Після розмови з мамою він витяг старий блокнот, куди колись записував ідеї коміксів. Почав читати. Потім — писати. Потім — писати другу.

Того ж вечора він підійшов до Тімура, якого вчора підкололи за старі черевики.

— Слухай, вибач. Це було не смішно. І не правильно. — І подав руку.

Тімур здивовано поглянув, але потиснув.
— Дякую, — відповів він. — Можемо… почати спочатку?

Ілля кивнув.
— Звісно.

Розділ 4. Спалення червоного листа
Наступного ранку Ілля вийшов у двір, тримаючи в руці темно-червоний лист. Він глянув на нього ще раз і тихо прошепотів:

— Я обираю не тебе.

І підпалив. Вогонь повільно з’їв краєчки, потім розтанули літери. І дим здійнявся вгору, як символ майбутнього, яке більше не має влади.

Мораль:
Кожен із нас має більше ніж одне “я”. І більше ніж одне “завтра”.
Не треба чекати, що хтось скаже, ким бути. Обирай сам.
Щодня. Знову. Навіть після помилок.