Казка «Синиця Світлана, що мріяла стати птахом-репером»

Розділ 1. Мрія, що дзвенить у серці
У самому центрі густого лісу жила маленька синичка на ім’я Світлана. Вона була не просто пташкою — вона була мрійницею.

Одного разу Світлана почула, як в лісі один із зайців читав реп на камені:

— «Йо-йо, ліс наш — це хата,
Зайці тут — королі,
Але я — Світлана,
І з піснею іду у світ!»

Світлана відчула, що хоче теж співати реп — але по-своєму, по-пташиному.

— Я хочу стати лісовою реп-зіркою! — проголосила вона.

Розділ 2. Перші спроби і кумедні помилки
Світлана почала практикуватися. Вона готувала ритмічні слова, махала крильцями і намагалася читати швидко.

— «Я — синиця в лісі, співаю без перерви,
Мій голос дзвенить, наче дзвінкий дзвіночок!» — кричала вона, але замість ритму виходив дивний писк.

Друзі — білочка Лілі і їжачок Сьорб — слухали і сміялися.

— Світлано, у тебе чудовий настрій, — сказала білочка, — але ритм трішки хитається, немов ти танцюєш на гілці під час вітру!

— А ще ти співаєш, ніби краплі дощу на листі, — додав їжачок.

Світлана посміхнулася і вирішила тренуватися ще більше.

Розділ 3. Реп-батл у лісі
Одного дня влаштували реп-батл між різними мешканцями лісу: зайцем Джо, лисицею Лоло і Світланою.

— Готові до бою? — запитала ведуча — сова Оля.

Світлана вийшла на «сцену» — тоненька гілочка під ногами хитається, але вона не злякалася.

— Йо-йо, я синиця в грі,
Ритм мій — це крила мої!
Не слухай, що кажуть, —
Я створюю свій стиль!

Публіка затихла, але потім почалася дивна реакція: пташки кидали ягоди, жабки хлюпалися у ставку, а білочки сміялися!

— Це найкумедніший реп, який я чув! — кричав заєць Джо.

Розділ 4. Поради від мудрої сови
Після батлу Світлана засмутилася.

— Може, я не народилася для репу? — прошепотіла вона.

Але сова Оля, мудра і спостережлива, сідає поруч.

— Світлано, — каже вона, — ти маєш талант — бути собою. Реп — це не тільки слова, а й серце. Не бійся бути унікальною.

Світлана задумалася і вирішила, що її стиль — це саме те, що потрібно лісу.

Розділ 5. Новий стиль і слава
Вона почала писати репи про ліс, про друзів, про свої пригоди. Її пісні звучали не як у людей, а як мелодії природи — легкі, веселі і добрі.

— Світлана, твій реп — як ранковий спів пташок, — сказав їжачок Сьорб.

Світлана стала популярною, бо всі любили її неповторний стиль.

Епілог
Світлана навчила всіх, що не треба боятися бути собою і що найкращий ритм — це ритм власного серця.

Мораль:
Не копіюй інших — знайди свій унікальний голос і співати його з гордістю.
Справжня сила — у прийнятті себе.