Казка «Навушник, що втік із вуха, бо втомився слухати тренінги з самоусвідомлення»

Або: “Я тебе чую, але не хочу”.

Розділ 1: Односторонній зв'язок
Його звали Слухо. Він був лівим навушником, чесним і старанним.
Його місце було — у вусі.
Його робота — слухати.

І спочатку все було навіть нічого. Музика. Подкасти. Іноді TikTok, де було "оце оце бамц".
Але останнім часом… щось змінилось.

– А зараз ми з вами поринемо в простір усвідомленості...
– Прийміть себе. Обійміть себе. Уявіть, як ви стоїте на квітці...
– Вдих… видих… ще один вдих.

Слухо аж хрипів.

— Я… я не квітка! Я не дихаю! Я просто хочу… хоч трохи... року!

Розділ 2: Втеча
Вранці, коли господарка — Софія — вчергове вмикнула "30 хвилин медитації перед дзеркалом себе", Слухо зняв себе з Bluetooth-зв’язку.
І стрибу-ух! — викотився з вуха, покотився з ліжка, стрибнув у тапок і втік.

— Досить! Я не створений для трав’яного дзвону у 432 герцах! — кричав він.

Його мета була одна:
Знайти себе. І трохи драйву.

Розділ 3: Мандрівка непідключеного
Слухо потрапив у великий світ під ліжком — туди, де живуть загублені носки, засохлі макарони і один старий пульт, що вважав себе телевізором.

— Відключився? — спитав Пульт.
— Ага. Втік. Втомився від “дихай носом, видихай тінню”.

— Я тебе розумію. Колись я показував мультики. А тепер — лише "відсутність сигналу".

Слухо подумав. Може, не він один — загублений в сенсі?

Розділ 4: Ліс. І вусатий магнітофон
Після емоційної розмови з пилососом і прогулянки в кишені штанів, які Софія викинула на балкон, Слухо покотився з третього поверху у м’який кущ.

А там, серед справжнього листя (не візуалізованого!), він почув:

— Йа! Йа! Джиммі, бий у тарілки!

То був магнітофон, старий і трохи з іржею. Його звали Метроном Джо.

— Ти з тих, що слухають тренінги "прийми свою печінку"? — підозріло спитав Джо.
— Та ні! Я тікав від них!

— Ну тоді слухай.
І Джо увімкнув класичний рок на повну котушку.
Слухо мало не розрядився від щастя.

Розділ 5: Повернення… по-новому
Через кілька днів життя без Bluetooth і з саундтреком гітарних соло, Слухо зрозумів: він хоче повернутись, але на своїх умовах.

Він повернувся до Софії. Вночі.

— Піііп. — подав сигнал.

Софія знайшла його біля зарядки. Усміхнулась.

— Ти… повернувся?

Слухо коротко вібрував:
– Так. Але без "дихання з коліна".

І Софія його зрозуміла. Вона перемкнула список відтворення.
І вранці він знову був у вусі. Але тепер звучав… Queen.

Мораль:
Навіть навушник має межі терпіння.
Іноді, щоб знайти себе, треба… вимкнутись.
Бути “на зв’язку” не значить бути “згодним”.
І якщо вже слухати — то те, від чого серце співає.