Казка «Будильник, що проспав сам себе»

Або: “Хто розбудить Ранкову Надію, якщо вона засне?”

Розділ 1: Дзвоник із характером
На нічному столику в кімнаті, де все ще пахло какао і трохи — домашньою математикою, жив будильник на ім’я Бім. Він був хронометричний, дисциплінований і трошки сноб.

— Я — головний тут! — говорив він щоранку.
— Я починаю день. Я вершитель вставань. Я… господар сну і пробудження!

Він прокидався рівно о 06:45, дзвенів із гордістю і зневагою до сну. І щиро вірив, що ніколи не запізниться. Адже він — будильник.

Та сталося щось… неймовірне.

Розділ 2: Нічна технічна несправність
У ніч перед контрольним із біології у свого хазяїна — хлопчика Тимофія — Бім відчув щось дивне: легке тепло… у своїй пружині.

— Це що, втому від ідеальності? — подумав Бім.

Але то була... технічна перевтома. Його пружина розслабилась. І замість того, щоб зробити дзінь!, вона сказала:
— Пфф…
…і заснула разом із ним.

Розділ 3: Світ без пробудження
О 07:13 вся кімната ще спала.

— Чому… тиша?.. — питався кіт Латекс, який звик до ранкової паніки.

— А де крики “запізнююсь-запізнююсь”? — обурилась зубна щітка Бровко.

А сам Бім… спав. І бачив сон про те, як він став... подушкою. М’якою. Нікому не потрібною. Без мети. Жах.

Та його розбудила не совість, а мухоловка на стіні.

— Ей! Сонний годинник! Вже сьома десять! У тебе збій!

Бім підскочив:

— Що?! Це… неможливо! Я… я…
Я проспав себе?!

Розділ 4: Місія “Розбудити Біма”
— Треба щось робити! — кричав чайник Кип’як.
— Якщо будильник проспав, значить ми всі живемо… у хаосі!

І тоді команда екстреної тривоги зібралася:

- Кіт Латекс — Спеціаліст із настрибування на обличчя.

- Книжка з біології — Важка артилерія.

- Дзвінок від велосипеда — Прото-будильник.

Вони влаштували гучну операцію “ПІДНЯТИ БІМА”.

Кіт стрибнув, книжка впала, велосипедний дзвін тренькнув просто в пружину…

І Бім прокинувся.

Розділ 5: Світла сповідь
— Пробачте, друзі… я думав, що незамінний… але ж навіть будильники іноді… перегорають, — сказав Бім, злегка шаріючись пружинкою.

— Ти не один тут, — мовила зубна щітка.
— Ми всі — частина ранкової системи. Якщо один засинає — інші підтримають.

— Точно! — погодився чайник. — Ми не просто техніка. Ми — команда пробудження!

І з того дня всі мали свою маленьку роль:

Кіт будив будильника.

Книга — нагадувала про важливе.

А Бім — дзвонив трохи лагідніше.

Епілог: 07:00
Тимофій більше не вставав у паніці. Бо тепер у нього був ранковий концерт:

Кіт мурчить.

Чайник свистить.

Бім дзвенить.

А коли питав, чому все так злагоджено — техніка просто підморгувала.

Мораль:
Навіть будильник може проспати.
І навіть найточніший із нас має право на збій.
Головне — мати тих, хто нагадає тобі:
ти не сам, і твоя функція — не лише дзвеніти,
а й бути частиною турботи.