Казка «Равлик, що мандрував навколо яблука»

Або “Велика пригода на маленькому горизонті”.

Розділ 1: Велика мрія
Десь на сонячному пагорбі, де росте стара яблуня, жив маленький равлик на ім’я Тимко. Його будиночок блищав, як крапля роси, і мав на даху вм’ятину — спадкову прикмету равликового роду Тимків.

Тимко мріяв:

— От би побачити світ! Гори! Море! Хоч би… кущ малини!

Але його бабуся, поважна Равличиха Варвара, казала:

— Не поспішай, онучку. Усе велике починається з малого. От пройди навколо яблука — і побачиш, скільки пригод можна зустріти навіть у колі.

Тимко подумав, що це звучить як жарт. Але бабуся не жартувала.
І він вирушив.

Розділ 2: Перший бік — Східний
Ранок. Яблуко виблискувало сонцем. Тимко рушив зліва направо — на схід. Там було тепло, яблуко пахло соком і ще трошки — бджолами.

Несподівано з-за гілочки визирнула… Гусінь Фіфа.

— Хто це повзе, наче повільний фільм? — захихикала вона.
— Це я, Тимко. Я мандрую навколо яблука.

— А навіщо?

— Щоб побачити світ.

— Хм. А я просто їм яблуко. І бачу рай!

Фіфа спробувала його вмовити залишитись і полежати на теплому боці, але Тимко сказав:

— Дякую, але моя мандрівка — не про зручність. А про зміни.

І рушив далі.

Розділ 3: Другий бік — Північний
Це був темний бік яблука. Вітер. Тінь. Одинокий дощовий черв’ячок на ім’я Панкрат влаштував собі там барліг.

— Сюди повзе хтось? — буркнув він. — Знову ці оптимісти?

— Я — не оптиміст. Я — мандрівник, — сказав Тимко.

Панкрат довго бурчав, але врешті вказав на крихітний слід:

— Бачиш цей подряпаний слід? Це від павука. Він залишив пастку. Обережно.

Тимко подякував. Навіть похмурі створіння іноді можуть бути друзями, якщо їх не лякати, а слухати.

Розділ 4: Третій бік — Західний
Тут був павук Густав. Він говорив виключно у віршах:

— Равлику, друже, ти де це повзеш?
Тобі що, на голові несе?

— Ні, я мандрую, — відповів Тимко.
— Світом. Навколо яблука.

— Ага… Турист.

Та подивись: у мене тут — артист!
Я павук, що плете не тільки павутину,
а й долю! — сказав Густав, і застряг у листочку.

Тимко допоміг йому вибратись, і Густав, радісний, дав йому подарунок — павутинну стрічку.

— Якщо впадеш — тримайся. Це твоєрятунок.

Розділ 5: Південний — останній
Ніч. Тиша. А внизу — комашиний бал. Світлячки світили як диско-кулі. Тимко пройшов повз Клопів-модників, Муху-танцюристку і навіть Бабку, що грала на пелюстковій скрипці.

Усе було неймовірно.

— Як же багато життя… на одному яблуці, — шепотів він.

Розділ 6: Повернення
Він завершив коло. Пройшов навколо яблука.

— Ну, що, бачиш: світ — поруч, — сказала бабуся Варвара.
— Кожна сторона — нова історія. І ти їх усі побачив.

Тимко сів на сонячний бік і усміхнувся. Він став сильнішим, мудрішим, цікавішим.
І найголовніше — відчув, що вже готовий до нових подорожей.

Мораль:
Світ не обов’язково великий.
Важливо — як ти його бачиш.
Навіть маленьке яблуко може стати всесвітом пригод,
якщо дивитися уважно, йти щиро і не поспішати.