Казка "Черепаха, що поспішала"

Під густим листям старого дуба жила черепаха Тільда. Вона була відома всім тваринам у лісі своєю спокійністю… і повільністю. Коли інші бігали, стрибали, літали — Тільда поважно крокувала, ніби була у власному світі.

Одного ранку вона прокинулась і подумала:

— Хочу встигнути більше! Сьогодні я буду швидкою!

Її друг — білочка Рижик — виглянула з дерева:

— Тільдо, ти хочеш бути швидкою? Це цікаво! Я допоможу!

— Тільки не смійся, — серйозно сказала Тільда, — я справді хочу навчитися.

Перші тренування

Рижик принесла маленький хвіст, мов міні-спортзал:

— Спершу бігова доріжка! — сказала вона.

Тільда намагалась бігти, але її лапки ледве рухались. Через п’ять кроків вона вже дихала, як маленький паровозик.

— Тільдо, ти ж черепаха! — реготала білочка. — Не бігай, а крокуй швидше!

— Я ж хочу більше зробити, — зітхнула Тільда.

Вона почала вправлятися, спотикалась, падала, а Рижик підбадьорювала:

— Все гаразд, ти вже швидше, ніж вчора! Тільки не забудь, що ти — не зайчик.

Перегони в лісі

Вирішили влаштувати перегони між усіма тваринами. Зайчик Хвостик посміхнувся:

— Я гарантую, що виграю!

Пташка Співанка сказала:

— А я взагалі літаю, то що це за перегони?

Тільда посміхнулася і сказала:

— Не важливо, як швидко ти бігаєш чи літаєш. Важливо дійти до фінішу.

Почались перегони. Хвостик помчав уперед, Співанка злетіла в небо, а Тільда… повільно повзла, але не зупинялась.

Урок терпіння

На півдорозі зайчик загулявся, забув про перегони, пташка вирішила поспівати. А Тільда йшла і йшла.

Коли всі вже чекали її на фініші, вона прийшла з посмішкою:

— Я прийшла!

Усі зааплодували.

Мораль

Тільда навчила всіх, що не швидкість робить нас сильними, а терпіння, наполегливість і віра в себе.