Казка: "Їжачок, що загубив голки"

1: Сьорб — найколючіший у лісі

Їжачок на ім’я Сьорб жив у маленькому будиночку під пеньком у лісі Мохо-Шурх. Він був відомий як найколючіший їжак у радіусі трьох дубів. Його голки були міцні, рівні й блискучі. Всі боялись сісти поруч, навіть жаби.

— Обережно, я їжак! — гордо казав Сьорб. — Я з розряду "тримай-дистанцію"!

Він не дуже любив обійматися, гратися у піжмурки (бо всі боялись знайти його занадто близько) і майже ніколи не був у компанії. Йому це здавалося... колючим щастям.

Аж до того ранку.

2: Голкопад

Сьорб прокинувся з незвичною легкістю. Потягнувся, позіхнув... і щось не так.

— Хм... Щось холодно... і м’яко?.. — прошепотів він, обмацуючи спину лапками.

— ААААА! — завив ліс. — У МЕНЕ НЕМАЄ ГОЛОК!

У його нірці лежали купки колючок, мов осіннє листя.

— Це жах! Це катастрофа! — Сьорб бігав кругамqи. — Я... я гладкий! Я беззахисний! Я просто… їж!

3: Паніка і втеча

Сьорб вибіг у ліс, ховаючись від усіх.

— Я не можу показуватись! Мене впізнають! Посміються! З'їдять!!

Та раптом із кущів визирнув хтось:

— Ей, ти в порядку? — це була Марта, ласка з пухнастим хвостиком.

— Не дивись на мене! — застогнав Сьорб. — Я... я — невдаха. Я безголковий.

— І що? У мене ніколи не було голок. Але я чудово обіймаюся!

— Ти... не боїшся мене?

— Тепер — ще менше, ніж учора, — підморгнула Марта.

4: Команда підтримки

На заклик Марти прийшли ще друзі: — Бобр Григір, який зробив Сьорбу дерев’яний панцир; — Жабеня Кваксон, яке намалювало на його спині малюнки — "щоб не було видно ніякої втрати"; — Сорока Ро принесла старе пір’я й виклала йому новий "іракез".

— Я... виглядаю як... рок-зірка з лісу, — сказав Сьорб, подивившись у калюжу.

— Ні. Ти виглядаєш як наш друг, — сказала Марта.

5: Колючки — це не головне

Наступного дня Сьорб уже не ховався. Він грав у "жолудячу битву", ловив хмарки і дозволив обіймати себе.

— Знаєш, — мовив він Марті, — я думав, що мої голки — це моя сила. Але без них я став ближчим до інших. І виявилось, що справжня сила — в довірі.

— А ще в дерев’яному панцирі, — додав Григір. — Бо без нього ти б не виграв у тій жолудячій битві.

— Тааак, — усміхнувся Сьорб. — Але й без друзів я б програв куди раніше.

Мораль казки:

Справжня сила не в колючках, а в тих, хто поруч, коли ти їх втрачаєш. Навіть гладкий їжачок — це герой, якщо його підтримують справжні друзі.