Казка "Котик, який вмів читати думки (але тільки у капців)"

1. Борис і його особливий дар

Борис — пухнастий сірий кіт із зеленими очима, що сяяли як дві смарагдові лампочки. Жив він у звичайній квартирі, де було багато всього — від подушок до пледів, але найбільше Борис любив капці.

Бо саме в капцях жив справжній світ думок! Мало хто знає, але домашні капці можуть думати — і Борис це відчував кожного дня.

— Гмм, — мурчав Борис, лежачи біля дивану. — Що вони там думають?

Він тихо натиснув носом на рожевий капчик з бантиком і почув:

— Я мрію танцювати на великій сцені, як справжня балетна туфелька!

— А я ось уивчаю польську мову, — додав капець з написом “Cool”. — Хочу поїхати у Варшаву і там танцювати!

Борис посміхнувся.

— Хто б міг подумати, що у капців такі мрії?

2. Темна таємниця і страх

Та раптом він почув глухий шепіт:

— Вони хочуть замінити нас! На крокси!

Це був чорний капець, який давно вже стомився від життя. Його підошва була стерта, а в душі — тривога.

— Крокси? — здивувався Борис. — Хто це такі?

— Це ті яскраві, незграбні, як слони в посудній лавці! — тихо бурмотів капець.

І Борис знав: ця проблема серйозна.

3. Несподіване вторгнення

Наступного дня на порозі з’явились нові капці — яскраві крокси зі шнурками і дірками.

— Привіт, — сказали вони голосно і нахабно, — ми тепер тут.

Старі капці закашлялись від люті і розчарування.

— Вони хочуть нас витіснити! — крикнув чорний капець.

Борис глибоко задумався.

— Потрібно діяти, — муркотів він.

4. План Бориса

Під ліжком зібрались усі капці.

— Слухайте, — почав Борис, — ми не просто капці. Ми — душа дому. У нас є історії, мрії і навіть секрети!

— І ми покажемо людям, що справжній комфорт — це ми, — додав рожевий капчик.

— Ми зробимо виставу! — запропонував Борис.

Капці почали тренуватись: танцювали, співали (хоча й без голосу), навіть вивчали польську разом.

5. Велика битва... точніше парад!

Коли власники повернулись додому, Борис і капці влаштували справжній спектакль на килимку:

— Танцюємо, співаємо, розповідаємо історії! — закликали вони.

Власники посміхались і раптом зрозуміли:

— Ці капці — частина нашого дому. Ніякі крокси не замінять тепла і душі!

Епілог

З того часу крокси залишилися на ганку, а улюблені капці стали зірками дому.

Борис же отримав почесний титул «Читача капців» і щовечора слухав їхні думки з усмішкою.

Мораль:

Не бійтеся змін, але цінуйте те, що маєте. Навіть маленькі речі можуть мати великі мрії.