Казка: "Хом’як, який хотів стати динозавром"

1. Мрія в тирсі

У кімнаті, де кожна поличка рясніла книгами, плюшами та однією чашкою з тріщиною, жив собі хом’як на ім’я Жупа.

— Не “Жупа”, а “Джупа”, — часто поправляв він. — Бо я не просто гризун. Я — легенда. Просто маленька.

Жупа був пухнастим, круглим, з очима, як блискучі чорнички. Але всередині… в ньому палахкотів вулкан мрії.

Бо Жупа не хотів бути просто домашнім хом’яком.

Він мріяв бути… динозавром.

І не якимось там травоїдним.

А Тиранозавром Жупсом!

— Я ж бо родич давніх істот! — повторював собі Жупа, розглядаючи лапки в дзеркалі. — Просто еволюція мене трохи зменшила… Але я все ще страшний! Наприклад, для моркви!

2. Диноперевтілення

Одного дня, поки його хазяйка Софія читала підручник із біології, Жупа почув важливе слово:

> “Хом’яки і динозаври мають спільного предка. Але один виріс — а інший залишився пухнастим.”

— Ага! Бачиш?! — засяяв Жупа. — Значить, я… прихований динозавр! Просто трохи… скорочений!

І з того дня він почав готувати перевтілення. Його план мав п’ять пунктів:

1. Навчитись ходити на двох лапках;

2. Навчитись ричати, як Тиранозавр;

3. Навчитись лякати кімнатні квіти;

4. Не боятись пилососа (страшного звіра!);

5. Зробити собі динозаврячий хвіст із серветок

💥 Уже на наступний день Жупа:

– Стояв на двох (впав через 2 секунди, але пишався);

– Ричав (насправді пищав, але голосно);

– Влаштував страшний напад на фікус (фікус не звернув уваги);

– Хвіст із серветок виглядав, як пельмень, але це був ЙОГО ПЕЛЬМЕНЬ ВЛАДИ!

3. Атака пилососа

Одного вечора, коли Софія пішла на кухню, у кімнаті прокинувся монстр.

Пилосос-робот. Ім’я йому було — ТурбоСмок-3000.

Він м’яко загудів і поповз кімнатою, наче гігантський жук, що ненавидить крихти.

І коли ТурбоСмок раптом звернув у бік Жупиної клітки — сталося страшне.

> Кришка ледь-ледь була відкрита.

Пилосос почав затягувати… хвіст із серветок.

— Це війна! І я її не програю! — прошипів Жупа.

І… стрибає з клітки!

Крихітна хом’яча грудка летить просто на пилососа. Приземляється на його панель. І що робить?

Кусає кнопку “Стоп”.

Пилосос глухо гикнув і… замовк.

Жупа, задираючи хвостик із серветок, встав на задні лапки й вигукнув:

— ТИ-РА-НО-ЗА-ВР ЖУПС ПЕРЕМОЖЕ!!!

4. Герой і гризун

Коли повернулась Софія, вона побачила:

– вимкнений пилосос;

– розірвану серветку;

– хом’яка, що лежить на ньому, як вершник на драконі.

— Що… що це було? — прошепотіла вона.

Жупа пихато поглянув на неї.

— Це була революція розміру, — відповів він подумки. — Мені не треба бути великим. Я вже достатньо хоробрий.

Епілог

Відтоді Софія пошила Жупі справжній динокостюм — зелений, із зубами, хвостом і наліпкою “Тираножупс”.

Жупа став зіркою соцмереж.

Але сам він знав:

> Найбільша перемога — не лайки.

Найбільше — це не боятись бути собою. Навіть якщо ти 12 см у довжину.

Мораль казки:

Неважливо, як ти виглядаєш.

Навіть найменший може зробити величезну справу.

Бо хоробрість — це не розмір. Це ричання у серці.