Казка «Мандрик і міжгалактичні змагання»

Після повернення на Землю Мандрик деякий час насолоджувався рідними полями, запахом свіжоскошеного сіна і улюбленим сиром із льоху. Але у його серці вже знову палала жага до нових пригод. Якось надвечір, коли він лежав на даху сараю і розглядав зірки, його космічний браслет несподівано засвітився синьо-зеленим світлом. Це був сигнал.

— Ерігон? — прошепотів Мандрик і натиснув кнопку зв’язку.

— Привіт, друже! — пролунало знайоме марсіанське пищання, перекладене браслетом. — Ти не повіриш! Ми запрошені на Міжгалактичні Змагання!

— На що?

— На наймасштабніші, найвибуховіші спортивно-пригодницькі змагання в усьому відомому Всесвіті! Уяви: тисячі учасників з різних планет, складні випробування, неймовірні арени — і все це у відкритому космосі!

Мандрик аж підстрибнув. У його серці заграла сирна тривога й адреналін водночас.

— Коли вирушаємо?!

Корабель із хвостом комети

Через годину до його двору з неба опустився знайомий корабель Ерігона — схожий на сріблясту комету з крилами, які переливалися всіма кольорами космосу. Всередині вже чекали скафандри, спеціальні гравітаційні черевики та величезна карта з позначкою: «Галактичний Стадіон Альфа-Оріоніс».

— Швидше! — підганяв Ерігон. — Ми маємо пройти кваліфікацію!

Після стрибка у гіперпростір, корабель вийшов біля гігантської станції, що оберталась навколо блакитної зірки. Там вже зібрались представники десятків планет: жукоподібні Атлатори з планети Хрущар, слизькі та кумедні Смурґи з газової планети Шлеп, левитаційні Ейріани, що літали без крил... І тепер — маленький мишеня із Землі.

— Як думаєш, у нас є шанси? — запитав Мандрик, озираючись на високих учасників.

— Не шанси, а перемога, — підморгнув Ерігон. — Згадай наші пригоди. Це все було тренуванням!

Перший тур: Лабіринт без гравітації

Першим випробуванням був Лабіринт Зіркового Пилу. Учасники мали пройти крізь заплутану конструкцію в невагомості, уникаючи гравітаційних пасток, що могли затягнути гравця в «кишеню простору».

Мандрик використовував свою легкість і спритність, стрибав від платформи до платформи, пролазив у вузенькі отвори, де інші просто застрягали. Ерігон, зі своєю здатністю світитись, підсвічував шлях у темних коридорах.

На останньому повороті вони зустріли гравітонного краба, що охороняв вихід. Учасники застрягали або здавались… Але не Мандрик.

— Гей, крабе! Хочеш сиру? — І, доки той нюхав подарунок, мишеня ковзнув у щілину і натиснув кнопку фінішу.

— Перші! — закричав диктор, і вся арена загриміла аплодисментами.

Другий тур: Перегони на зорельотах

Наступне випробування — Гонки по Кільцях Сатурна. Кожен учасник мав пілотувати власний зореліт, уникати уламків, проходити крізь магнітні тунелі та обганяти суперників на звивистих трасах із кристалічного льоду.

— Тримайся, Ерігоне! — кричав Мандрик, керуючи маленьким, але дуже маневреним кораблем.

На повороті біля метеоритного пояса їх наздогнала команда Слизунів. Один із них спробував вивести корабель мишеняти з траєкторії, але Мандрик включив прискорювач — і… вииіішшш!

Вони фінішували третіми, але заробили додаткові бали за хоробрість.

Третій тур: Інтелектуальна дуель

А от третій тур був справжнім викликом: Інтелектуальний Конструктор Розуму. Кожен учасник мав розв’язати стародавню головоломку марсіанських мудреців.

— Це ж… марсіанський алфавіт! — впізнав Мандрик.

— Точно! — підморгнув Ерігон. — Те, чого ми навчились у підземному місті!

Завдяки знанням, які вони здобули в минулих пригодах, Мандрик і Ерігон розгадали код швидше за всіх. Їхній кристал освітився золотом, а платформа підняла їх угору, де на них чекали фіналісти.

Фінал: Таємнича Астральна Арена

Фінал відбувався на Астральній Арені — вона змінювалася просто під час змагання: спочатку джунглі, потім вулкан, потім океан у повітрі!

— Це найнепередбачуваніше випробування! — попередив диктор.

Тут усе залежало від витривалості, командної роботи й здатності думати швидко. На одному з етапів вони мали переправити космічне яйце через рухомий міст, в іншому — розгадати загадку планети-примари. Було складно, страшно, але Мандрик і Ерігон довіряли одне одному. І це стало їхньою суперсилою.

Премія — не золото, а майбутнє

Після завершення змагань головна суддя — мудра істота з планети Норан — вийшла на трибуну:

— Перемога — це не медаль, — сказала вона. — Це здатність творити майбутнє. Команда Землі й Марса довела, що дружба сильніша за конкуренцію. І саме вони — переможці цьогорічних Міжгалактичних Змагань!

Мишеня Мандрик і марсіанин Ерігон отримали не просто трофей, а… запрошення до Зоряної Академії Пригод — елітної школи дослідників космосу!