Казки про Терезу і Локі
Казки про Терезу і Локі: Ім’я, яке краще не вимовляти уголос
Ім’я, яке краще не вимовляти уголос
(але Тереза сказала — і не зламалась)
Світ, у якому живуть бог трюків і жінка, що знає силу слова, — не міг лишатися спокійним довго.
Він зашепотів ще звечора.
Книжки на полицях самі змінювали абзаци.
Коти почали ховатись у ванній.
А кава вилилася з чашки, щойно Локі згадав одне ім’я.
— Хто це? — спитала Тереза, виймаючи серветки з-під книги, яка щойно почала "плакати чорнилом".
— Її звуть… Ейра. Але не та, що лікує. Інша. Та, що лікує, щоб підкорити.
— Ревнуєш?
— Ні.
(Брехня така прозора, що навіть лампа на стелі закліпала.)
— Просто вона вміє запам’ятовуватись. І стирати інше.
Того вечора Ейра з’явилась сама.
У білих чоботях, з тінню замість сумки. І усмішкою, яка могла розрізати тишу.
— Терезо, — сказала вона. — Тебе багато. І ти тепла. А значить — тебе легко зламати.
— А ти холодна. Але тиха. А значить — тебе легко злякатись.
(Тереза не підвищувала голосу. Просто тримала погляд рівно. І долоню Локі — поруч.)
— Знаєш, — сказала Ейра, торкаючись столу (він одразу зів’яв), — я можу забрати у тебе все. Навіть його. Бо він — любить гру.
— А я — люблю життя, — сказала Тереза. — І я не граю на виграш. Я дію, навіть коли боюсь. А ти — ламаєш, коли програєш.
#3212 в Фентезі
#826 в Міське фентезі
Відредаговано: 30.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
