Казки про Терезу і Локі: Тестар

— Вітаю, Білокрилий! — сказав Тестар з легкою іронією, ступаючи на край даху. 
Високий, стрункий, він виглядав, наче вирваний з іншої епохи — в його одязі поєднувалися і старовинна вишуканість, і сучасна стриманість. Тонкий плащ розвівався від легкого вітру, а у правій руці він тримав свою улюблену паличку — тонкий, вигнутий, покритий загадковими рунами шматок дерева, який наче жив своїм життям. 
На поясі висів камертон — невеликий, але дуже старий і дивний, з мерехтливими металевими виступами, які ніби могли відгукнутися на найтонший звук думки.

Кажуть, Тестар колись був людиною і вірив у любов — ту, яка робить всіх м’якшими, світлішими і справжніми.
Він боготворив одну жінку — не королеву, не відьму, а звичайну. Вона говорила правду так красиво, що правда здавалася вічною.
А потім зрадила. По-тихому, залишивши його в місці на віки, там, де довіра стирається, як слід на воді.
Він не мстився. Він вибрав інше — бачити. Завжди. Всіх.
Тепер він — щось між світом людей і світом духів.
Невидимий кризь: і на світських тусовках, і в метро, і болісно- реально -- у снах.
Його теж не викликають. І навіть не запрошують. Він з’являється, коли на терезах хитнеться правда.
І тоді — ледь чутно — дзвенить його паличка, яку всі чують.

— Я чув багато про тебе, Локі, — продовжив Тестар, його голос мав повільну теплу барву, але у ньому відчувалась міць. 
-- Кажуть, ти — той, хто ходить між світами, той, хто вміє вивертати долю на свій лад.
А я той, хто тримає баланс. Паличка і камертон — це не просто інструменти. Це ключі до гармонії, яку не кожен здатен побачити.
Локі поглянув на гостя, помічаючи у його очах глибоку мудрість і таємницю.
— Звідки ти прийшов? — нарешті спитав він.
— Історія моя почалась там, де час губиться між світанком і заходом. Я — нащадок тих, хто вміє чути музику світу і впливати на неї, — Тестар повів паличкою у повітрі, і вона засвітилася м’яким світлом.
— Але зараз не про мене. 
Я прийшов із пропозицією.
Він витяг камертон і легенько вдарив ним об палицю. Звуки розлетілися у повітрі дивною мелодією, яку неможливо було забути.
— Я дам тобі вибір. Вибір, який змінить не лише тебе, а й усе, що ти до цього знав. 
Але кожен вибір має свою ціну.
Локі відчув, як ці слова проймають його до самої душі.
Він знову повинен робити вибір?
— І що ти хочеш натомість? — запитав він.
Тестар усміхнувся, немов знав відповідь наперед.
— Просто довіру. Довірься мені. 
Іноді треба щось відпустити, аби щось знайти. 
Локі довго дивився на камертон, а потім — на паличку. Він розумів, що це не просто зустріч — це початок нової історії в його бутті.
— Добре, — промовив він, простягаючи руку. — Покажи мені цей вибір.
— Іди за мною, Білокрилий, — сказав Тестар, і світло палички впало на їхні руки, ніби зшиваючи їхні долі в одне ціле.