Казка 2. Калюжка й Карасик

Врятована рибка виявилась Карасиком - зовсім ще маленьким, але жвавим і дотепним. Одразу після того, як він дивом урятувався, Карасик поводився сторожко. Птахи прилітали на водопій частенько, і рибка лякалася кожної тіні. Ховалася вона в очеретяних чагарниках, там же знаходила корм і влаштовувалася на ночівлю.

Птахи вже знали історію Карасика і раділи його чудесному порятунку. Чайок, вони, правда, не засуджували - кожен живе, як йому природою визначено. Деякі птахи навіть приносили Карасику гостинці - то черв'ячка, то зернятко. Згодом він навчився відрізняти хижих птахів від інших пернатих, і не ховався щоразу в очерети. Та й Калюжка свого улюбленця ображати не дозволяла.

Згодом Карасик звик до нового місця. Він відважно досліджував кожен куточок водойми, усюди сунув свого носа і невдовзі зовсім призвичаївся. Здружився з плавунцем, ганяв наввипередки з водомірками, перегортав мушлі ставкових равликів, які повільно повзали на дні. Одним словом, відчував себе, як вдома. Ось тільки сумував трохи по своїй родині. Проте не ризикував потрапити в пащу зубастій щукі або ненажерливому окуневі. Та й рибалок можна було не боятися. Кому б спало на думку рибалити в калюжі, нехай навіть такий великий і глибокій?

Калюжка дуже полюбляла грати з Карасиком. Вона розгойдувала його на хвилях, кружляла в вирах, катала в маленьких, але дуже швидких потоках. Вона навіть не уявляла, що можна бути такою щасливою! Але разом з радощами додалося і турбот. Доброзичлива Калюжка завжди шанувала навколишніх мешканців, не зважаючи, літають вони, бігають або повзають. А тепер їй доводилося уважно стежити за звичками гостей — дехто був не проти поласувати рибкою. А як дізнаєшся, що у гостя в думках?

Ось, наприклад, дика Качка. Нерідко влітку прилітала. Сідала на воду відпочити, ряски попоїсти. І їй добре, і Калюжці користь. А що тепер робити - після того, як Качка ледь Карасика за хвіст не спіймала? Проженеш її - все ряскою заросте. Карасик, хоч теж ряску їв, але аж надто малий був. Тієї ряски, що Качка за раз з'їдала, йому на тиждень вистачало. Качка, звичайно, пообіцяла рибку не ображати. Але навіть якщо ця не зачепить, інша прилетить. Краще не ризикувати. А з ряскою Вітерець допоміг, спасибі йому. Зганяв її до одного берега, там вже Калюжка сама на берег вихлюпувала.

За Вужиком теж догляд потрібен. Поки він жаб відлякував, Калюжка і не проти була, щоб Вуж освіжався в спеку. Але, виявляється, вже теж рибку любить. І в очереті від нього Карасику не сховатися... Що робити? Довелося Калюжці Вужа провчити, як слід - раз, другий, третій випліскувала його на берег - поки той не зрозумів, що сюди краще не потикатися. І шкода його, але Калюжка твердо вирішила, що нікому не дозволить Карасика кривдити!

Однак все це ще квіточки були. Ось коли Ондатра вирішила відпочити по дорозі до великого озера, тоді Калюжка з Карасиком страху й натерпілися! Два дні Карасик просидів, не рухаючись, в нірці під великою каменюкою. Калюжка вхід в нірку камінчиками прикрила, та хіба Ондатру це зупинить? Вона будь-яку нору вмить розкопає. Так і тремтіли весь час, поки Ондатра не забралися геть. Чи то їжі їй замало було, чи Лисиця сполохала - хто знає?

Так і жили. І радість була, чиста та прозора, як сама вода, і тривоги та хвилювання, як осіння негода - все вперемішку. Удень завжди напоготові - щоб ніхто Карасика не образив. І вночі спала Калюжка упівока, щоб якогось небажаного гостя не проґавити. Одного разу вночі і замислилася Калюжка - як же так виходить? Була у неї мрія про рибку, мрія яскрава і красива. Мрія здійснилася - тепер у неї є власна рибка, та така славна! Калюжка була дуже щаслива. Але ж і турбот додалося, та таких, що з колишніми не порівняти... Виходить, щастя без турбот не буває? Або це щастя не справжнє? Може, краще було б жити, як раніше?

Карасик неспокійно ворухнувся уві сні і засмикав плавниками. Калюжка ласкаво погладила його слабким рухом води. Малюк заспокоївся і затих. А Калюжка подумала, що якщо любиш того, про кого піклуєшся, то це зовсім і не турботи, а справжнісіньке щастя!

Аудіокнижка https://abuk.com.ua/catalog/books/410

Повна версія електронної книжки https://abuk.com.ua/catalog/books/1169