Пес Патрон та правила доброти

У маленькому українському містечку жив відомий песик на ім’я Патрон.
Він був не лише хоробрим сапером, а й великим другом дітей.
Щоранку Патрон обходив подвір’я, парк і дитячий садок, вітаючись з усіма хвостиком.
Одного дня він почув, як біля гойдалки сперечаються двоє малюків.
— Це моя машинка! — сказав Марко.
— Ні, я перша її взяла! — відповіла Софійка.
Патрон тихенько підійшов, сів поруч і гавкнув:
— Гав! А чи знаєте ви правила доброти?
Діти здивувалися.
— А що це таке?
Патрон усміхнувся по-собачому й почав розповідати.
 

Перше правило — ділитися
— Якщо іграшка одна, можна гратися по черзі.
Бо радість збільшується, коли її ділиш.
Марко подумав і простягнув машинку:
— Давай разом будувати дорогу!
 

Друге правило — допомагати
Раптом повз проходила бабуся з важкою сумкою.
Патрон підбіг і гавкнув дітям:
— Хто допоможе?
Софійка взяла бабусю за руку, а Марко поніс пакет.
Бабуся усміхнулася:
— От які добрі помічники!
 

Третє правило — говорити добрі слова
Патрон сказав:
— Добре слово — як сонце. Воно гріє навіть у похмурий день.
Діти почали казати одне одному:
— Дякую!
— Будь ласка!
— Ти мій друг!
І їм стало так тепло на серці, ніби настала весна.

Ввечері Патрон сів на лавку й подивився, як діти разом граються, сміються і допомагають іншим.
— От бачите, — сказав він, — героєм можна бути не лише на службі.
Героєм стає кожен, хто робить добро.
Діти обійняли Патрона, а він весело загавкав.
І відтоді у містечку всі знали:
якщо хочеш змінити світ — почни з доброти.