Богдан та чарівний поїзд

Жив собі хлопчик на ім’я Богдан. Він дуже любив поїзди. Щоранку він дивився у вікно, як далеко за полем проїжджає великий потяг: ту-тууу!
— От би хоч раз покататися на такому! — мріяв Богдан.
Одного вечора, коли хлопчик уже лягав спати, він почув тихенький свист.
Ту-тууу… ту-тууу…
Богдан визирнув у вікно — і не повірив своїм очам! Біля його будинку стояв маленький сяючий поїзд. Він був різнокольоровий, а замість фар світилися зірочки.
Двері відчинилися, і з поїзда виглянув усміхнений провідник — маленький гном у кашкеті.
— Богдане, сідай швидше! Це чарівний поїзд мрій. Він возить дітей у країни, де живуть добрі справи, сміливість і дружба!
Богдан трохи хвилювався, але цікавість перемогла. Він сів у вагон — і поїзд рушив.
Ту-тууу!
Перша зупинка — Країна Допомоги
Там маленьке зайченя не могло дістати морквину з високої гілки.
— Я допоможу! — сказав Богдан і підсадив зайчика.
— Дякую! — зраділо зайченя.
Поїзд засвітився ще яскравіше.
Друга зупинка — Країна Сміливості
Тут маленьке кошеня боялося перейти місточок.
— Не бійся, я поруч, — сказав Богдан і взяв його за лапку.
Вони разом перейшли міст.
Поїзд знову засвітився, а гном підморгнув:
— Кожна добра справа додає поїзду чарів.
Третя зупинка — Країна Дружби
На галявині посварилися двоє ведмежат через м’яч.
— Можна гратися разом, — запропонував Богдан.
Ведмежата посміхнулися і почали гратися всі разом.
Поїзд засяяв так яскраво, що став схожий на зірку.
Нарешті поїзд повернувся до будинку Богдана.
— Ти сьогодні зробив три добрі справи, — сказав гном. — Пам’ятай: справжнє диво живе в серці кожної доброї дитини.
Богдан ліг спати з усмішкою.
А наступного ранку, коли він дивився у вікно, поїзд проїхав повз і тихенько свиснув:
Ту-тууу…
І Богдан знав — це був його чарівний друг.