Єва та чарівна білка Ліса

Жила-була дівчинка на ім’я Єва. Вона дуже любила гуляти в парку біля свого дому. Там росли високі дерева, співали пташки, а під ногами шурхотіло листя.
Одного осіннього дня Єва збирала гарні жовті листочки для аплікації в садочку. Раптом вона почула тихенький голос:
— Псс… Єво…
Дівчинка озирнулася. На гілці сиділа маленька руденька білка з пухнастим хвостом і блискучими очима.
— Ти… говориш? — здивувалася Єва.
— Звісно, — відповіла білка. — Я чарівна білка Ліса. Я допомагаю дітям, які мають добре серце.
Єва усміхнулася.
— А чим я можу допомогти?
Білка сумно зітхнула.
— У лісі загубилися мої горішки. Без них я не зможу пережити зиму. Але сама я не встигаю їх знайти.
— Я допоможу! — одразу сказала Єва.
Вони разом почали шукати горішки під кущами, біля пеньків і під листям. Єва уважно дивилася під ноги й швидко знайшла один, потім ще два, а потім цілу купку.
— Ти справжня помічниця! — радісно сказала білка. — За твою доброту я подарую тобі маленьке диво.
Вона торкнулася хвостиком долоньки Єви — і раптом дівчинка почула, як навколо неї почали шепотіти дерева, співати пташки й сміятися вітерець.
— Тепер ти можеш чути голос природи, — пояснила білка. — Але тільки тоді, коли будеш доброю і уважною.
Єва подякувала Лісі.
З того дня дівчинка завжди берегла дерева, підгодовувала пташок узимку і ніколи не ламала гілок.
А іноді, коли вітер лагідно гойдав листя, Єва чула знайомий голос:
— Дякую тобі, подруго…
І вона знала — чарівна білка десь поруч