Ромчик та чарівний автобус

Жив-був хлопчик на ім’я Ромчик. Він ходив у дитсадок, любив будувати вежі з кубиків, малювати динозаврів і дуже мріяв про пригоди.
Одного ранку Ромчик прийшов до садочка трохи засмучений.
— Хочу щось цікаве… справжню пригоду, — тихенько сказав він виховательці.
І раптом… біля воріт садочка з’явився незвичайний автобус.
Він був жовтий, але на його вікнах сяяли зірочки, а колеса тихенько світилися синім світлом.
Двері автобусу відчинилися самі й пролунав лагідний голос:
— Ромчику, заходь! Я — чарівний автобус пригод.
Хлопчик здивувався, але сміливо піднявся сходинками.

Перша зупинка — Ліс Дружби
Автобус м’яко покотився — і раптом навколо виріс зелений ліс.
Там маленьке зайченя плакало.
— Я загубив друзів… — схлипнуло воно.
Ромчик подумав і сказав:
— Не плач. Я допоможу! Давай покличемо їх разом.
Вони голосно гукнули, і незабаром прибігли білочка, їжачок і ще кілька зайчат.
— Дякую! — зраділо зайченя.
Автобус прошепотів:
— Ти знаєш, Ромчику, справжні пригоди починаються з добрих вчинків.

Друга зупинка — Хмарне місто
Автобус піднявся просто в небо. Там стояли будиночки з пухнастих хмар.
Маленька хмаринка не могла втриматися в небі й падала вниз.
— Я занадто маленька… — сумно сказала вона.
Ромчик швидко покликав інші хмаринки:
— Станьте разом — і допоможіть їй!
Хмаринки з’єдналися, і маленька знову піднялася вгору.
— Разом ми сильніші! — засміялися вони.
Автобус тихенько задзвенів дзвіночками:
— Запам’ятай: коли допомагаєш іншим, стаєш сильнішим і сам.

Повернення
Автобус знову покотився — і ось уже садочок.
— Дякую тобі, Ромчику, — сказав чарівний автобус. — Ти справжній друг і сміливий помічник.
Двері відчинилися, і хлопчик повернувся до групи.
— Ну як пригода? — усміхнулася вихователька.
Роман широко усміхнувся:
— Я зрозумів… пригоди можна знайти навіть у звичайному дні. Треба просто бути добрим і допомагати іншим.
І відтоді Ромчик знав:
коли він робить добро — десь поруч тихенько дзвенить чарівний автобус пригод.