Пригоди з бджолами.

   Живуть собі в одному селі двоє друзів Тарасик і  Євгенко. Часто люблять разом бавитися, бешкетувати, кататися на велосипедах. Завжди їм цікаво, з дитинства — не розлий вода.

  Тато Євгена має кілька вуликів з бджолами. Тому у них завжди вдосталь меду. А хлопчик так його любить... М- м – м... Смакота. Та ще й корисно.

Одного літнього дня Євгенко прийшов гратися до Тарасика. Вони сиділи на лавочці під великою старою грушею. Раптом  Тарас  питає друга:

- Ти щось чуєш? Що це так гуде? — Євген прислухався, схоже на звуки бджіл, які він часто чув на маленькій татовій пасіці. Придивилися хлопці, ой! Та це ж... На високій гілці старої груші сидить цілий рій бджіл! Тарасик не на жарт злякався. А його друг не розгубився. Каже :

- Ти йди до хати, а я швиденько покличу тата. Мабуть, це наші бджілки втекли. Він їх забере. — так і зробили. Поки Тарас ховався в домі, друг привів свого тата. Досвідчений пасічник не прийшов аби як. Вдягнув спеціальний захисний костюм, маску на голову. Дітям страшенно кортіло подивитися, як же він буде тих бджіл забирати. Тому вони поставали неподалік. Але тато сказав:

- Дітки, тут не можна стояти. Краще десь заховайтеся. Бджілки хоч і маленькі і корисні комахи, але якщо кілька на раз вкусять, то можуть бути проблеми. А в деяких людей буває така алергія, що укус навіть  однієї бджілки для них небезпечний. Тому, ховайтеся.

  Друзі поховалися в старе авто, на якому вже давно ніхто не їздить. Воно саме стояло близько. Через  закриті вікна хлопці уважно спостерігали, як тато виліз по драбині високо, забрав рій у спеціальний ковпак з сіточки. Потім обережно зліз і пішов додому.

  Ху – х... Можна знову спокійно бавитися. Євген не хвилювався, бо вже звик до цих особливих комашок і його не раз кусали, тому він не дуже боявся. А от Тарасик... Той не на жарт злякався. Тремтів, як листочок на вітрі. Допитувався друга, коли сиділи в машині:

- А вони не покусають твого тата? А до нас в машину вони не залетять? А, що буде, якщо вкусить одна бджілка?

- Не бійся, сюди не залетять. — каже Євген другові, — а, якщо одна вкусить, то нічого страшного, трохи заболить, опухне, потім пройде.

- А, якщо дві? – не міг заспокоїтись Тарасик.

- Так само, хіба що в тебе алергія, тоді...

- Ех... — хлопчик ще півгодини боявся з машини вийти, хоч бджіл вже не було.

Наступного дня вірний друг Євген приніс Тарасикові цілу літру меду.

- На, це тобі. Я спеціально попросив для тебе  у тата. Ти любиш їсти мед? — каже Євген.

- Люблю. Дякую. — зрадів Тарасик. Його батьки теж стішилися. Приємно здивувалися.

  Пізніше тато Євгена більше розповів хлопцям про своїх улюблених смугастих комашок. Діти дізналися, які бджілки корисні, скільки рослинок запилюють. Що без них не було б урожаю. А ще тато розказав, що коли випадково кусає одна бджола, то краще тікати з того місця. Бо може статися так, що на те місце почнуть злітатися ще багато бджіл. І тоді... Ой, як не добре буде.

  З тих пір Тарасик менше боявся  смугастих медоносних комашок. Але, все ж, старався бути обережним. А дружба між ним і Євгенком стала ще міцнішою.