Гречкосії

Зручно вмостившись біля батька, Степан увімкнув диктофон на мобільному. А то знову доведеться по сто раз перепитувати, а так увімкнув, послухав, записав. Тато зняв окуляри і відклав книжку. Це було улюблене татове заняття. Читати книжку. Паперову. Степан і сам час від часу почитував паперові книжки. Особливо йому подобалися інтерактивні паперові книжки. Там потрібно вибирати лінію чи відповідати на питання і перегортати сторінки на сторінку з відповіддю чи продовженням лінії. Жаль, що небагато таких книжок. 

• Тат, розкажи про гречкосіїв. Я тут порився в неті але так і не зрозумів. 
• Слухай. Лісостеп. Постійні набіги кочівників і сусідів. Поля з пшеницею, житом, вівсом. Зерно дозріває і з’являються ВОНИ. Швидкі і нещадні. Вони точно знають, коли дозріє зерно і будуть його збирати. Вони приходять якраз тоді, коли ти почав збирати і не можеш залишити зерно на полі, бо воно просипеться. І ти залишишся голодувати взимку. Тоді ж не було магазинів де можна було купити що хочеш в любу пору року. А гречку сіяли і до того. Для худоби. Це була не проста рослина. На стеблах можна було побачити і суцвіття, і зав’язі, і дозрілі зерна. Треба було вичікувати момент, коли дозрілих зерен буде більше і тоді починати збір. Але був в цьому й плюс. Зібрати можна було й пізніше. Правда врожай буде меньшим але буде з чим зимувати. Ось так гречка й вийшла в перші ряди. 

Степан ще трішки посидів, обдумуючи почуте.

• Тепер зрозуміло. А то я не міг ніяк вшурупати прочитане. Цитую: “Кожну традицію треба досліджувати з точки зору побутових питань, які вона закривала, а також історичної тогочасної дійсності”.