Добра справа

Сергійко навчається в одній школі з братом Васильком, але в 4 класі, а Вася в 7. Сергійко кожного четверга заздрив брату, тому що у нього трудове навчання вже другий рік проходить в шкільній майстерні, а Сергій ще й досі робить поробки з картону на уроках.

В класі хлопець вважає себе найстаршим і найвідповідальнішим, тому що у нього є старший брат, і він багато чому навчається у нього, а всі інші однокласники якісь малюки.

Кожного дня Сергій просить, щоб брат навчив і його щось робити. Вдома, у тата, є кабінет, в якому дуже багато ріхниз інструментів: для дерева, металу навіть для  пластмаси. Але Вася був невблаганним. Все казав, що братик ще малий для такого.

Сьогодні Сергій прийшов геть сумний зі школи. Однокласник Семен, прийшовши до коли, розповідав, що з сусідський хлопцем старшокласником, робив вітрячок. Правда Семён не дуже то й допомагав, як зрозумів Сергійко, але сам факт того, що він вже щось майстрував, а хлопець ні.

Прийшовши додому хлопчик відразу пішов до тата, розповів все як є і сказав, що дуже хоче щось зробити, але велике і потрібне, щоб той Семен тепер заздрив. Тато посиіїнувся і сказав, що є одна річ, вона якраз дуже знадобитися пташкам навесні.

- Що є це таке, тату?

- А це, синку, годівничка. Ми зробимо гарну та велику, привісимо біля твого вікна, щоб на ній було завжди багато пташок. Ти сам будеш обирати чим годувати, заведе собі нових друзів і тоді тобі точно будуть заздрити однокласники.

У хлопчика загорілися очі. Він вже уявив собі цю годівнтчку, яка вона велика, красива і скільки там пташок.

В приємних думках будні дні пролетіли як один день. Ось вже вони з татом працюють. Все добре выходить, а хлопчик навіть не уявляв, що це настільки цікава справа. Вже за годину годівничка була готова. Сергійко вирішив ще й прикрасити. Дах розмалював синім, а все інше жовтим. Дуже гарна та патріотична вийшла годівничка. Повісили її на дерево, що біля вікна хлопчика, на грушу. Не встигли відійти, як вже налетіли пташечки, обживатися. Сергій побіг до хати, виніс хліба та насіння. Пташки були дуже раді.

Після цього пройшов вже місяць. Хлопчик жодного дня не забував про своїх підопічних. Вранці, після школи та ввечері частував смачненьким. Ось така добра справа вийшла у хлопчика. І мрію здійснив і пташкам допоміг.