Влітку Зернятка поїхали відпочивати на море. В перший день Пустунчик знайшов на підвіконні дивну записку:
"Сьогодні ти можеш згоріти, змерзнути, отруїтися! На тебе чекає небезпека від диму, води та сонця! Кожен крок має свої наслідки! Магістр Ролапуст."
— Дурні жарти! — обурився Пустунчик. — Що за Ролапуст?
— Думаю, це попередження про нашу прогулянку на пляж, — сказала Лапуня. — Де ще нам можуть загрожувати сонце та вода?
— Не вірю я в таке "пророцтво", — пхикнув Пустунчик. — Якось обійдеться!
На пляжі Зернятка весело гралися, плавали, пірнали, кидали м’яч. На глибину не заходили, щоб не захлинутися. Вода здавалася теплою, Пустунчик плавав довше за всіх.
— Ти вже геть змерз, — сказала Лапуня. — Виходь! Бо зовсім посинієш!
— Нічого я не змер... Ой! Точно як у пророцтві! — Пустунчик хутко вистрибнув з води. Потім розлігся на теплому пісочку, заходився ніжитися та засмагати.
— Час перебратися в затінок, — попередив Розумник. — Перші дні не можна довго бути на сонці, бо згоримо!
— Та не згор… Що?! Ні-ні, я вже в затінку! — Пустунчик миттю пересунувся під навіс. Приблизно через півгодини він зголоднів. Берегом носили пиріжки, кукурудзу, льодяники, напої та багато іншого. Пустунчика звабили пиріжки та східні ласощі…
— Куди ти! — зупинила його Лапуня. — Ніколи не вживай готову їжу, яка довго була на відкритому сонці без холодильника! Купи нам краще морозива.
— Але я хочу пиріжка! І ще оте, червоне, солодке... не знаю що, треба спробувати!
— Отруїтися хочеш?
— Але ж… Добре-добре, — Пустунчик миттю згадав пророцтво і побіг за морозивом. — Але ж інші люди купують все це, — сказав він згодом. — Якщо їжа недобра, нащо її тут носять?
— Може свіжими ті пиріжки бути дуже добрими та безпечними, — сказав Розумник. — Але торговці носять їх довго, доки не продадуть усе. Кому ж хочеться, щоб товар пропадав? І з кожною хвилиною на пекучому сонці в готовій їжі розмножуються бактерії. Дуже легко отруїтися такими "пляжними" чи "придорожніми" ласощами.
Ще через годину Пустунчик стривожено потягнув носом: поряд з ними розсілася велика компанія, де майже всі курили.
— Ого, оце вже небезпека від диму! Ходімо звідси!
Зернятки змушені були пересісти подалі, щоб не труїтися димом.
— Нащо дорослі палять? — спитав Пустунчик. — Кхе-кхе! Гидота! Нам же не можна цим дихати!
— Їм теж не можна, — сказала Лапуня. — Немає жодної людини, навіть найздоровішої, для якої куріння нешкідливе. Спочатку люди не знали, як це погано, а тепер дуже важко кинути, бо всі звикли. Шкідлива звичка — як хвороба!
— З нею вже почали боротися, — сказав Розумник. — Тепер у громадських місцях курити заборонено. За це платять штраф. Але не всі слухаються...
— Як ми вчасно оминули всі небезпеки! — радів Пустунчик дорогою додому. — Добре погуляли і нічого з нами не сталося! Повертаємося цілі та неушкоджені!
— Та я ж знав, що так буде, — посміхнувся Розумник. — Тому вчасно підкинув тобі те "пророцтво".
— То це ти — "магістр Ролапуст"? Що за дивне ім’я!
— "РОЛАПУСТ" — складено з наших імен: Розумник-Лапуня-Пустунчик. Бо нагадування про небезпеки на відпочинку корисні не лише для тебе, а для всіх нас!
Відредаговано: 27.08.2019