ПЛЯЖНЕ ПРОРОЦТВО

Влітку Зернятка поїхали відпочивати на море. В перший день Пустунчик знайшов на підвіконні дивну записку:

"Сьогодні ти можеш згоріти, змерзнути, отруїтися! На тебе чекає небезпека від диму, води та сонця! Кожен крок має свої наслідки! Магістр Ролапуст."

— Дурні жарти! — обурився Пустунчик. — Що за Ролапуст?

— Думаю, це попередження про нашу прогулянку на пляж, — сказала Лапуня. — Де ще нам можуть загрожувати сонце та вода?

— Не вірю я в таке "пророцтво", — пхикнув Пустунчик. — Якось обійдеться!

На пляжі Зернятка весело гралися, плавали, пірнали, кидали м’яч. На глибину не заходили, щоб не захлинутися. Вода здавалася теплою, Пустунчик плавав довше за всіх.

— Ти вже геть змерз, — сказала Лапуня. — Виходь! Бо зовсім посинієш!

— Нічого я не змер... Ой! Точно як у пророцтві! — Пустунчик хутко вистрибнув з води. Потім розлігся на теплому пісочку, заходився ніжитися та засмагати.

— Час перебратися в затінок, — попередив Розумник. — Перші дні не можна довго бути на сонці, бо згоримо!

— Та не згор… Що?! Ні-ні, я вже в затінку! — Пустунчик миттю пересунувся під навіс. Приблизно через півгодини він зголоднів. Берегом носили пиріжки, кукурудзу, льодяники, напої та багато іншого. Пустунчика звабили пиріжки та східні ласощі…

— Куди ти! — зупинила його Лапуня. — Ніколи не вживай готову їжу, яка довго була на відкритому сонці без холодильника! Купи нам краще морозива.

— Але я хочу пиріжка! І ще оте, червоне, солодке... не знаю що, треба спробувати!

— Отруїтися хочеш?

— Але ж… Добре-добре, — Пустунчик миттю згадав пророцтво і побіг за морозивом. — Але ж інші люди купують все це, — сказав він згодом. — Якщо їжа недобра, нащо її тут носять?

— Може свіжими ті пиріжки бути дуже добрими та безпечними, — сказав Розумник. — Але торговці носять їх довго, доки не продадуть усе. Кому ж хочеться, щоб товар пропадав? І з кожною хвилиною на пекучому сонці в готовій їжі розмножуються бактерії. Дуже легко отруїтися такими "пляжними" чи "придорожніми" ласощами.

Ще через годину Пустунчик стривожено потягнув носом: поряд з ними розсілася велика компанія, де майже всі курили.

— Ого, оце вже небезпека від диму! Ходімо звідси!

Зернятки змушені були пересісти подалі, щоб не труїтися димом.

— Нащо дорослі палять? — спитав Пустунчик. — Кхе-кхе! Гидота! Нам же не можна цим дихати!

— Їм теж не можна, — сказала Лапуня. — Немає жодної людини, навіть найздоровішої, для якої куріння нешкідливе. Спочатку люди не знали, як це погано, а тепер дуже важко кинути, бо всі звикли. Шкідлива звичка — як хвороба!

— З нею вже почали боротися, — сказав Розумник. — Тепер у громадських місцях курити заборонено. За це платять штраф. Але не всі слухаються...

— Як ми вчасно оминули всі небезпеки! — радів Пустунчик дорогою додому. — Добре погуляли і нічого з нами не сталося! Повертаємося цілі та неушкоджені!

— Та я ж знав, що так буде, — посміхнувся Розумник. — Тому вчасно підкинув тобі те "пророцтво".

— То це ти — "магістр Ролапуст"? Що за дивне ім’я!

— "РОЛАПУСТ" — складено з наших імен: Розумник-Лапуня-Пустунчик. Бо нагадування про небезпеки на відпочинку корисні не лише для тебе, а для всіх нас!