ЗОРІ МАЙБУТНЬОГО

Зернятка дочитали казку "Гидке каченя" і Лапуня мрійливо зітхнула.

— Добре, що колишнє Гидке каченя знайшло свою родину та сенс життя. Мені було його так шкода! Навіть тепер все одно трохи сумно...

— Це тому, що ніхто з колишніх кривдників не побачив каченя у образі лебедя, — сказав Пустунчик. — Тому так і не попросив вибачення! А цікаво, що б усі відчували, коли б дізналися, ким стало Гидке каченя?

— Думаю, їм стало б дуже соромно, — сказав Розумник. — Дуже прикро, що птахи не знали одразу, ким виросте Гидке каченя. Тоді усі вели б себе зовсім інакше.

— Еге ж, якби можна було знати майбутнє! — засміявся Пустунчик. — Тоді б казок не було!

— А я дуже люблю історію про Попелюшку, — сказала Лапуня. — Уявляю, що сталося з мачухою та сестрами, коли Попелюшка стала принцесою!

— Думаю, з ними було те, що називається "стрес" та "шок", — відповів Розумник. — І вони заслуговують це пережити.

— Я тут подумав, треба бути дуже обережним із усіма нашими знайомими, особливо у школі, — сказав Пустунчик. — Ми ж не знаємо майбутнього! Обзиваєш когось: "Очкарик-сухарик!", — а раптом він стане видатним вченим чи мільйонером, всесвітньо відомим артистом або лікарем? Ото буде сюрприз! Уявіть, підходить хтось до знаменитості та каже: "Привіт, пам’ятаєш, ми з тобою в одному класі вчилися?" А той у відповідь: "Аякже, добре пам’ятаю твою науку, як ти мене "очкариком-сухариком" дражнив! Йди собі, знати тебе не хочу!"

— Або дівчинка на яку ніхто не звертав уваги, стане згодом знаменитою красунею, багатою та успішною, — підхопила Лапуня. — А ти її колись за кіски тягав та всіляко ображав, бо в неї ненові чобітки та портфель геть пошарпаний, зовсім немодний. Жодних шансів на те, що красуня в майбутньому приязно тебе зустріне. Скаже: "Вибачте, добродію, ви — той нечемний хлопчик? Я вас абсолютно не пам’ятаю..."

— Страх! Треба бути дуже обережним сьогодні, щоб не потрапити у майбутньому в якусь халепу, — зітхнув Пустунчик. — Але як можна знати напевне, що з кого виросте?

— А ти спробуй ставитися до всіх приязно та уважно, — порадив Розумник. — Тоді жодна халепа в майбутньому тобі не загрожує. Навпаки, буде безліч корисних знайомств! Якби люди розуміли, як небезпечно ображати інших, в світі не було б жодної історії про злих месників! Кожна людина в чомусь не схожа на всіх. Можна з цього сміятися, але ця несхожість дуже важлива. Наука називає її "унікальністю".

— Якщо у людини величезна бородавка на носі, що корисного в цій унікальності? — спитав Пустунчик. — Самі неприємності!

— А подумай гарненько, — сказав Розумник. — В кожної людини є талан, якого очима не побачиш. Якщо той талан розвинути, людина зможе принести користь усьому світу. Припустимо, в талановитої особистості є дуже яскрава прикмета, нехай навіть бородавка на носі. Що буде? Її обличчя швидко запам’ятають і людина стане знаменитістю!

— Ще й на рекламі заощадить, — додала Лапуня.

— Отакої, — здивувався Пустунчик. — Ні про що не можна впевнено судити, доки добре не подумаєш!

— Я тобі завжди це казав! — нагадав Розумник. І Зернятка весело розсміялися.