СОЛОДКИЙ СОН ПУСТУНЧИКА

— Чому ти весь час кажеш, що забагато солодкого їсти не можна? — спитав Пустунчик у Лапуні, яка не давала йому п’яту цукерку. — Хто знає, скільки "забагато"? Хто перевіряв? Ось я їм, їм і мені добре! Дай ще одну!

— Пустунчик, досить! Будуть боліти зуби та живіт!

— Може не будуть? Перевіримо!

— Не вередуй! Розумник, скажи йому!

— Так-так, скажи! — наполягав Пустунчик. — Чому не їсти стільки солодкого, скільки хочеш? Це ж смачно!

— Чому ж тільки солодкого? — спитав Розумник. — Дуже багато солоного, гіркого, жирного чи гострого із перцем так само шкідливо. Погано для зубів їсти весь час лише м'яку їжу або дуже тверду. Корисно те, що натуральне. Ось, фрукти — і солодкі, і корисні. Їж скільки хочеш!

— А цукерки чим гірші? А чіпси? А солоні сухарики?

— Бо це несправжня їжа, — сказала Лапуня. — Справжня їжа не шкодить здоров’ю. А смаколики — лише додаток, який не замінить усе інше.

— Не розумію, — засмутився Пустунчик. — Морозиво і шоколад також несправжні? Але такі смачні…

Тієї ночі Пустунчику наснилося дивовижне місто. Скрізь на вулицях були відкриті ятки та магазини з різними ласощами. Все роздавали безкоштовно. Морозиво, печиво, шоколад, солодкі напої, солоні сухарики, тістечка та пиріжки на будь-який смак. Бери, що забажаєш, скільки завгодно!

Пустунчик спробував усе, що бачив. Ніхто його не зупиняв, навпаки, заохочували брати ще та ще. Але згодом він зрозумів, що більше не може. Чергова порція морозива видалася зовсім не такою смачною, як перші дві. Від вигляду жирного крему на торті трохи нудило. Від солоних горішків страшенно хотілося пити, а солодкі газовані напої зовсім не тамували спрагу.

— Тобі недобре, малий? Чого ти хочеш? — питали продавці. — У нас є все най-найсмачніше!

Пустунчик глибоко замислився та дослухався до себе.

— Мені б якогось... супчику, — попрохав він. — Чи яблучко?

— Бери морозиво, коржики, тістечка, пиріжки! Але супу немає, вибач. І фруктів тут немає! Це ж корисна їжа, ми нею не торгуємо, бо ніхто її не хоче!

— А я хочу!

— Тоді час тобі вирушати з Солодкого світу до країни Справжнього смаку!

Пустунчик прокинувся, а потім розказав сон друзям.

— Дорослі кажуть, що в солодощах треба знати міру, бо самі колись з'їли їх забагато, — сказала Лапуня. — Така "несправжня їжа" смачна, лише коли її потрошку. Батьки хочуть вберегти дітей від неприємностей, а ми не слухаємося. І дістаємо власний, не дуже "солодкий" досвід.

— Так, — зітхнув Пустунчик. — Але я бачив дорослих людей, які весь час їдять та п’ють щось зовсім некорисне! Де ж їхній досвід?

— Деякі люди добре вчаться на власних помилках, деякі — ні, — сказав Розумник. — Ти швидко вибрався з Солодкого світу, ти молодець! А деякі постійно там живуть, бо ніяк не навчаться відрізняти справжню їжу від несправжньої.

— Е ні, тепер я маю ДОСВІД! — сказав Пустунчик. — Смаколики — то після їжі. Давайте поїмо щось справжнє та корисне!

І Зернятка заходилися готувати собі СПРАВЖНІЙ смачний сніданок.