ТАЄМНИЦЯ ПРИНЦЕСИ

Одного дня Лапуня прийшла до друзів дуже засмучена.

— Хто тебе образив? — занепокоїлися Зернятка.

— Я... я хотіла бути принцесою на шкільному святі. А мені сказали, що я не вмію ходити як принцеса! Що в мене нема гарної постави, бо я сутула як знак питання! — Лапуня ледве вимовила це та гірко заплакала.

— Заспокойся, — просив Розумник. — Ти дуже гарна. Для нас ти — справжня принцеса…

— Але дечого тобі справді бракує, — визнав Пустунчик. — О! В тебе нема корони! Хвилинку! Зараз ми все виправимо!

Пустунчик швидко знайшов кілька аркушів картону, разом Зернятка вирізали зубці та скріпили корону. Лапуня приміряла її перед дзеркалом.

— Можна ще пофарбувати її золотом або обклеїти фольгою від шоколаду, — порадив Розумник. — Буде ще гарніше.

— Нехай поки спробує так, — сказав Пустунчик. — Лапуня, походи по кімнаті. Уяви, що ти справжня принцеса!

Лапуня пішла до вікна, визирнула на вулицю, розвернулася, вийшла на середину кімнати та сіла на стілець, який правив за трон. Щоб корона не впала, Лапуня повинна була йти рівненько, високо тримаючи голову.

— Оце диво! — зрадів Пустунчик. — Корона з картону, але ходить Лапуня тепер як справжня принцеса. Думаю, тепер тебе візьмуть на цю роль.

— Правда? — зраділа Лапуня. — Може корона чарівна?

— Ні, просто ти ходиш рівно та тримаєш баланс, щоб не впустити корону, — пояснив Розумник. — Справді, так значно краще. Тобі треба тренуватися кожен день!

— Тобі теж не завадить! — сказав Пустунчик, жартома штовхаючи друга ліктем. — Хто в нас справжній "знак питання" — то це Розумник!

— Не заперечую, — зітхнув Розумник. — Я не такий рухливий, як ти, і вправи для постави мені не завадять. Але корону я носити не хочу!

Пустунчик подумав ще трохи і його осяйнула нова думка:

— Ти носи на голові товсту книжку! Тобі це пасуватиме найкраще!

— Треба спробувати! — Розумник знайшов не дуже важку, але й не тоненьку книжку став рівно та поклав її собі на маківку. Спробував пройти кімнату з кінця в кінець, але мало не впустив книжки. — Не так вже й легко! Треба вправлятися…

— Цікаво, — сказав Пустунчик, пильно дивлячись на друга, який балансував з книжкою на голові, наче морський лев із м’ячем, — а якщо довго книжку носити, може знання так швидше у голову потраплять? Не треба буде віршик вчити напам'ять — трохи походив з книжкою і вже все знаєш!

— Спробуй! Сумніваюся, що ця вправа тобі повністю замінить навчання, — сказав Розумник. — Але ти все одно молодець!

Зернятка засміялися.

Пустунчик теж узяв книжку і став з нею ходити. Постава в нього була чудова, гордовита як і личить тому, хто щойно зробив блискуче відкриття: розгадав таємницю усіх принцес та допоміг друзям.