МІРА ЗДОРОВ’Я

Одного дня Лапуня помітила, що Пустунчик став наче якийсь інший. Незвично тихо себе вів, не гасав, не стрибав, голосно не сміявся і навіть жував пиріжок якось дуже повільно, наче глибоко замислився.

— Пустунчику, що з тобою? Ти не захворів?

— Чого ти так вирішила? — мляво здивувався Пустунчик.

— Та ти якийсь зелений. Подивись на себе! Не скачеш, не вигадуєш нічого, сидиш тихо і апетит поганий.

— Ні, я здоровий. Я дуже здоровий. Здоровіший, ніж завжди!

— Ми бачимо, що не такий, як завжди, — скептично сказав Розумник. — Кажи, що сталося?

— Нічого. Я просто заслаб, не відчуваю сил. І став приймати вітаміни.

— Які?

— Не знаю. Такі різнокольорові. Солодкі.

— І багато ти їх вже... прийняв? — занепокоєно спитала Лапуня.

— Багато! — похвалився Пустунчик. — Мені ось-ось покращає і сили буде багато-багато!

— Ой, леле! — сплеснула руками Лапуня. — Треба вести його до лікаря!

— Та я ж не хворий. Я ж пив ВІТАМІНИ! — наголосив Пустунчик.

— Але пив їх без міри, — суворо сказав Розумник. — А ліки без міри — це гірше, ніж отрута! Коли ти з'їси щось погане, ти швидко розумієш, що отруївся. А якщо випив не ті ліки, або переплутав їхню міру — ти не відчуєш цього одразу. Ти думаєш, що покращуєш своє здоров’я, але насправді ти у страшній небезпеці!

Тому не можна приймати ліки та навіть вітаміни, не розуміючи їхньої дії та міри. Треба завжди перш ніж лікуватися, порадитися з тим, хто розуміється на цьому — з лікарем. Ось тепер пішли, будемо радитися. Краще пізно, аніж ніколи!

Пустунчик ще трохи повередував, але був занадто слабкий, щоб опиратися друзям. І всі пішли до лікарні. Лікар сказав Пустунчику, що згодом усе минеться і він знову буде здоровим та бадьорим.

— А пам’ятаєте, хлопці, як одного разу Пустунчик став весь помаранчевий? – згадала Лапуня, коли всі троє йшли додому.

— Авжеж, це коли він цілий тиждень їв лише моркву та пив морквяний сік!

— Це дуже корисно для здоров’я! — виправдовувався Пустунчик. — Я ж не знав, що користі теж буває забагато. І тоді то вже не користь, а навпаки...

— Тепер знаєш! Навіть вітаміни потребують своєї міри!

Зернятка засміялися.

Пустунчик ще відчував слабкість, але радів, що в нього є такі уважні друзі, які завжди врятують його, що б з ним не сталося.