На зеленій галявині Зернята гралися в хованки.
Раптом, Розумник почув легкий шерхіт, наче щось повзло до нього. Подумав, що його знайшли, підскочив за кущем… тоді його справді побачив Пустунчик. Гра скінчилася. Друзі зібралися біля куща.
— Там щось шелестіло!
— Може, змія? — злякалася Лапуня.
Хлопці обстежили кущ та землю довкола — нічого. Тоді Лапуня теж почула, як кущ сумно зітхнув.
— Що з тобою? Щось болить? Гілка зламана? Хробак корінь точить?
— Ні, — промовив Кущ Калини. — Сумно. От я росту, і стану дуже великим, але ніколи мені не бути деревом…
— Розумник, це правда? — здивувався Пустунчик. — Я думав, спочатку всі рослини маленькі, а потім можуть рости-рости і стати деревами!
— Ото смішний! Звісно, так не буває. Кущ — то кущ, а дерево — дерево!
— Але чому? Значить, для нашого куща немає ліків? Не вірю! Спитаю в Чарівної Книги Природи!
Пустунчик взяв у долоні листок калини, закрив, потім відкрив долоні наче книжку. Одразу перед Зернятами виросла величезна кольорова книга.
— Скажи, чому кущу не стати деревом?
— Я загадаю тобі загадку, — від Книги віяло легеньким вітерцем, а всі малюнки в ній були живі. — Відгадаєш, тоді скажу!
Пустунчик згодився, а друзі обіцяли йому допомагати.
Книга сама перегорнула сторінку. Перед Зернятами ріс величезний дуб.
— Впізнай зелене диво! Що це?
— Звісно, дуб. Йому, може, років двісті!
— Так, а що таке дуб? Яка рослина?
— Дерево.
— Правильно. А це? — Книга перегорнула сторінку. Там ріс кущ із дрібними чорними ягідками в китицях. Пустунчик з підказкою впізнав бузину. — Так, це знайома рослина, ти знаєш її назву, але що це по суті?
— Кущ, — підказав Розумник.
— Добре, добре, — посміхнулася Книга. — А це?
На малюнку квітували ромашки. Лапуня одразу впізнала їх, бо любила ці квіти. І не могла повірити, що квіти — трав’янисті рослини. Те ж саме, що трава, тільки з гарними квітками. Але Книга запевнила, що так і є.
— А тепер скажіть, що спільного в усіх цих рослин?
— Ну-у, — Пустунчик замислився, роздивляючись живі картинки. Рослини рухами підказували йому відповідь. — В них усіх є коріння, листки, квіти, плоди... і те, на чому ростуть листки, коріння та квіти. А в деяких рослин немає квітів! Тоді як бути?
— У всіх рослин є плоди та квіти, або те, що їх замінює. Це ти вивчиш згодом, — пообіцяла Книга.
— Листки теж не у всіх, у ялини та сосни — голки!
— Так, але голки теж зелені! Це суха заміна листків. Наче свіжий хліб та сухарики. Або картопля та чіпси. Дерева так і розрізняють: хвойні та листяні. Шукай, що спільне для всіх!
— У всіх є якісь палки, на чому все тримається. Що це?
— Це називається СТЕБЛО. "Хребет" рослини. А тепер скажи, що в будові дерева, куща та трави зовсім несхоже, окрім зросту?
— В ромашки стебло тоненьке, зелене. Його можна легко зірвати.
— Таке стебло всіх трав’яних рослин. Цупке, тонке, коротке, довге, сухе, з колючками, але без кори!
— Ага, справді, у дерева стебло з корою! Навіть у малих дерев.
— Основа дерева, на якій все росте, зветься СТОВБУР. Від стовбура йдуть гілки. А яка будова куща?
— У кущів є кора і гілки… тільки тонкіші. Схоже, що у куща самі гілки ростуть одразу із землі. Я зрозумів! У куща ДЕКІЛЬКА СТОВБУРІВ! — Пустунчик навіть затанцював. — Ось де розгадка! Трава, навіть, якщо виросте до неба, не вкриється корою! А кущ не стане деревом, бо в нього купа стовбурів-гілок! Виходить, кущ крутіший за дерево! Чуєш, Калино? Не журись!
— Звісно, Кущу Калини не варто сумувати. Саме калина — символ української природи. Не дарма кажуть: "Без верби і калини нема України!" — лагідно посміхнулася Книга. Тихо закрилася та зникла.
Зернята ще довго гралися на галявині, визначаючи кущі та дерева. І всі по черзі пригадували, які рослини їм знайомі серед квіток і трав, серед кущів, серед дерев. Виграв, звісно, Розумник. Але друзів то не засмучувало.
А які рослини рідного краю ти знаєш? Які ростуть біля твого двору, міста, села?
Гра: "Паспорт рослини"
За власним бажанням обери рослину, яку добре знаєш наочно та знаєш ї назву.
Видай рослині "український паспорт".
Згорни листочок навпіл, книжечкою.
Відредаговано: 27.08.2019