Економне море

— Перед обідом мийте руки! — нагадала гостям Лапуня. Зернята тільки-но прибігли з вулиці, де всім двором рятували від холодів ніжні садові квіти, тюльпани та лілії. Їх довелося викопувати з клумб, саджати в горщики та заносити в дім, щоб не померзли взимку. Кущі які лишалися зимувати на клумбах, як півонії, троянди та півники, обкопували, прикривали торішнім листям, щоб захистити та зігріти.

— А для чого в тебе відро у ванні під краном? — спитав Пустунчик подружку.

— Так я збираю використану воду. Якщо вода достатньо чиста, нею потім можна мити підлогу. Якщо набереться кілька літрів води без мила, можна полити город. А якщо дуже брудна, згодиться змити в туалеті. Все одно, економія!

— Розумно! — похвалив Розумник. — Знаєте, що? — згадав він після обіду. — Ми ж всі намагаємося дурно не лити воду, використовувати її двічі, економити, так?

— Еге ж, — Пустунчик облизував варення з пальців. — От зараз я економлю воду й мило. А що?

— Уявляєте, скільки ми втрьох зекономили води хоча б за рік? — очі в Розумника світилися азартом нової ідеї. — Спробуємо порахувати!

— Не хочу математики, — відмовився Пустунчик.

— Тоді приблизно! Лапуня, скажи ти!

— Якщо приймати душ замість ванни, вже три-чотири такі купання зберігають цілу ванну води! Тобто десь 100 літрів. Якщо в році 52 тижня… Це ж ціле озеро!

— Враховуючи, що всі ми збираємо воду різними способами, якщо помножити на трьох, це вже не озерце, а море!

— Колосальне? — загорівся Пустунчик.

— Економне, — скромно відповів Розумник. — Маленьке таке економне море. Але ним можна подорожувати! На чому попливемо?

— У ванні? Пластикова ванна не потоне!

— В мене залізна, важка, — заперечила Лапуня. — Краще візьмемо надувний матрац. Всі помістимося! Тільки знайдіть, чим правити.

Троє Зернят і не помітили, як опинилися на матраці посеред синьої води. Замість весел у хлопців в руках десь взялися величезні пластикові ложки. Навколо знов буяло літо, світило сонце.

— Яке ж це море? — спитав Пустунчик. — Тут близько береги! — він показав вільною рукою на зелені зарості очерету за яким височіли верби.

— Це річка, яка живить водою наше місто, — пояснив Розумник. — Всі струмочки згодом впадають у велику річку, а потім в озеро чи море. Греби, побачиш!

Зернята запрацювали веслами і подорож розпочалася!

Матрац гойдався на хвилях, течія сама несла друзів до моря. Веслами-ложками Розумник та Пустунчик тільки легенько правили. Довкола весел з води вистрибували веселі рибини. Так рясно, наче річка кипіла.

— Дякую! Дякую! — чулося звідусіль.

— Це ви нам? – спитала Лапуня. — За що?

— Ви врятували нас! — про це плескали риби, шелестіла осока з очеретом, співали птахи, "Дякуємо!" — фігурно виписували ніжками на поверхні води прудкі водромірки.

— Чого це всі нам дякують? — дивувався Пустунчик.

— Я так гадаю, це пов’язане з нашою економією води, — сказав Розумник.

Матрац саме плив повз велику сіру чаплю, яка робила вигляд, що спить. Але відкрила око, помітила Зернят і клацнула довгим дзьобом:

— Авжеж! Через вас багацько води з річки не забрали у водогін, і не скинули до нас забрудненою та отруйною! Питна чиста вода лишилася нам! Жабки можуть жити лише в чистій воді, без них ходити б мені голодною! Дякую!

— І від мене також прийміть подяку! — над річкою пролетів білий бусел, родич чаплі. — Чиста вода — багата їда!

— І ми дякуємо! — хором закумкали жабки. — Нас так багато, що всіх не з'їдять! Наші пуголовки ростуть здоровими! А скільки комах лишилося тут, нам теж є чим поживитися!

З очерету випливла сім’я качок з малими каченятами. І крякали, дякуючи Зернятам, що зберегли їх дім та багато водних рослин, їжу качок.

— І ми! Річка – наш дім! — привітно махали лапками з води бобри, ондатри, витягувала шийку черепаха. А водяні вужі намагалися слідом за водомірами написати на воді "Дякуємо!" — але в них виходили якісь ієрогліфи.

— Ось біле латаття з прекрасними квітками! — показала рукою Лапуня. — Це рідкісний червонокнижний вид, так само як водяний горіх, он він росте! Рослини тільки колишуть листками, але я знаю, їм теж важлива чиста вода!

— А ще — глибина! — додав поважний вусатий сом, спливаючи на поверхню. — Якби забрали всю ту воду, річка б обміліла, а мілководдя заростає ряскою. Латаття там не вижило б! Ви зберегли наш дім! Від мене та від щуки вам подяка!

— Та ми круті! — засміявся Пустунчик. — Не думав, що одне-два зекономлених відерця важать для природи так багато!