Дихання Дракона

— Зачини вікно! — попрохала Лапуня. — Хіба не відчуваєш диму?

— Горять торфовища за містом. Екологічне лихо, — сумно додав Розумник. Пустунчик похмуро зачиняв вікна. В спеку так хочеться свіжого вітерцю!

— А давайте пограємо, ніби це не звичайний дим, а лихе чаклунство! Як у казці "Жовтий туман"! — Зернята не могли зупинити заміську пожежу і сиділи похнюплені. А Пустунчику не сила дивитися, як друзі страждають.

— Точно! — стрепенувся Розумник. — Цей дим шкодить і нам! І з ним треба боротися! Чарівний туман заважав чітко бачити, пізніше з'ясувалося, ще й роз'їдає очі, викликає кашель і дихальні захворювання, дуже пригнічує, бо люди не бачать сонця.

— Це все є в нас, якщо диму багато! — Лапуня схопилася на ноги. — Дим боїться холодної води! Пустунчик, швидко мий підлогу! Розумник, постав скрізь під вікнами каструлі і тази з водою. Тим часом я обережно побризкаю гардини, цього вам довірити не можна, бо до одного еко-лиха додасться ще і повінь у квартирі!

Зернята заходилися очищувати повітря вдома. Дихати справді стало легше. Докупи і поприбирали!

— А в казці ще робили маски, щоб затримувати часточки дим… туману, — згадав Пустунчик.

— Можна зробити маски з мокрої марлі, коли задимлення дуже щільне, — сказав Розумник. — Або пустити холодну воду та повільно набирати ванну. І сидіти поруч, бо там найлегше дихати.

— Якщо хмара диму висітиме над містом дуже довго, це справді подіє як лихе чаклунство, кхе-кхе, — кашлянула Лапуня. — Поп’ємо компотику з вітамінами? В горлі пересохло.

Друзі сіли у вітальні відпочивати, весело тягнули компот через соломинки. Ховатися у ванній поки не час, пожежа далеко. Небо ясне і присмаку диму в повітрі більше не відчувається.

Та Розумник вважав, загроза серйозніша, ніж багатьом здається. Дим від пожеж шкідливий, проте швидкоплинний. Кінець кінцем розвіється. Над великими містами справді повільно росте шкідлива хмара викидів у повітря. Димлять фабрики та заводи, газують машини, очищувальні фільтри недосконалі, навіть від щоденного приготування їжі в повітря викидається багато часточок сажі, угарного газу та хімічних отрут.

— Ми живемо наче поряд з вулканом! — скрикнув Пустунчик.

— Ця міська хмара зветься СМОГ. У деяких містах світу смог вже насправді закриває сонце, викликає багато хвороб і стає величезною проблемою. Найкращій фільтр для очищення повітря — зелені рослини, але як їм вирости у промисловому районі?! Рослинам не вистачає сил боротися з таким…

— Драконом? — Пустунчик дуже захвилювався, бо щось згадав. — Смог? Може Смауг? Так звуть дракона з "Гобіта"!

— А чому, думаєш, професор Толкін так назвав дракона? — посміхнувся Розумник. — Саме димна хмара промислового Лондона вперше привернула увагу науковців. І цю загрозу скрізь у світі тепер називають англійським словом "смог". Може від цього диму я сьогодні бачив такий сон: наче Златоколос надіслав мені лист, і там горить одне-єдине слово: ДРАКОН!

— Тобі теж?! — підскочив Пустунчик. — І мені!

— І мені, — тихо мовила Лапуня. — То він що, хоче, щоб ми билися з драконом? Ой, леле!..

— Не бійся! — заспокоїв Розумник. — Треба спершу якнайкраще зрозуміти, з чим боротися. Отже, дим, який забруднює повітря і може навіть викликати хронічні хвороби в людей, зміни настрою та зміни клімату, це дихання дракона!

— А як смог викликає зміни клімату?

— Це ж хмара! Сонце проникає крізь неї, наче крізь дуже брудну шибку, не повністю. Менше світить і менше зігріває землю, але й затримка тепла під хмарою відбувається. З хімічних хмар ллють отруйні кислотні дощі... Думаєш, це ніяк не впливає на рослини, тварини та погоду?

— Ой, бідні пташки! — здогадалася Лапуня. — Можна літати вище хмар, але в пошуках їжі треба спускатися. Крізь димову завісу! Порахуйте, в скільки разів горобець чи голуб менші від нас. Отже настільки вдихання смогу для них отрутніше!

— Так-так, тому не тільки в місцях, де пройшла пожежа, довго панує пустеля, але й довкола постійного задимлення вмирає все живе. А що крім смогу загрожує природі постійно, але люди цього навіть не помічають? — спитав Розумник.

— Сміття! — швидко згадав Пустунчик. — Наче бридка луска сиплеться з нашого дракона!

— Так, звалища отруюють землю і повітря, коли гниють, або коли їх палять, — скривилася Лапуня. — До того ж, це негарно!

— Хіба "негарно" — теж екологічне лихо?

— Звісно! Це ж втрата світу природної краси! Потворні пейзажі, в яких винні люди, велике лихо! — впевнено сказала Лапуня. І друзі визнали, що існує "естетичне забруднення", яке веде до зміни природних ландшафтів і впливає не тільки на гарний настрій, а й на здоров’я людей та тварин. Не кажучи вже про знищення рослин та грунту.