ПІРАТСЬКА КОМАНДА (Бражник мертва голова, Acherontia atropos та інші)

— Пірат! Пірат! Злодій! Крадій! Лови його! — гули бджоли-розвідники. Загін кружляв над полем, пильно придивлявся до кожної квітки та не помітив того, кого шукав, бо злодій припав землі, сховавшись у тіні під золотарником — високим медоносним бур'яном з жовтими китицями.

Повз сердитих бджіл спокійно пролетів денний метелик-сонцевик Павиче Око. З великими синьо-бузковими "очицями" на червоних крильцях.

— Кого шукаєте?

— Проклятого пірата! Проліз в наш вулик! Пограбував наших діточок! Ти його бачив?

— Та що ви! Я з такими не знаюся! Хай щастить!

Павиче Око кружляв на місці, проводжаючи бджолиний загін. Коли розвідники полетіли, спостерігач тихенько приземлився та підповз ззаду до величезного темно-волохатого нічного метелика з яскраво-жовтими нижніми крильцями, "джмелиними" смужками на черевці та малюнком черепа на спині.

— Здавайся, отамане! — грізно рявкнув Павиче Око.

"Черепастий" метелик смикнувся і голосно заверещав.

— Тьху, налякав! — видихнув він, озирнувшись.

— А ти мене?! Мало вусики не повідпадали! Нащо ж так репетувати? Як ти це робиш?

— Секрет! — посміхнувся "черепастий". — Мій бойовий клич. Тільки ми, бражники загону "Мертва Голова" так вміємо! Що там нагорі? Все тихо? Бджілки полетіли?

— Так, полетіли. Тебе шукали. Лаялися. Знов за старе? Проліз у вулик і крав мед? На солоденьке тягне?

— Люблю медок! — Бражник погладив лапками сите товсте черевце. — Ти ж знаєш, у мене хобот не для квіточок! Мені одразу грамів 15 нектару треба! Мінімум, 5! А де стільки взяти? У стільниках пити найкраще, там ба-ага-а-ато!

— Ризикуєш! Зажалять на смерть!

— Якщо спіймають! А я їх присипляю. Маскуюся під "бджілку"! — зареготав отаман Мертва Голова.

— Хіба бджоли не бачать, яка ти "бджілка"? — здивувався Павиче Око.

— Та що ті робочі бджоли бачать! Постійно заклопотані, вони й себе ніколи в дзеркалі не бачили! У мене хімзахист! По запаху я — медоносна бджілка, тож своїх не чіпати! А я сиджу такий і сьорбаю медок, поки ці дурні бігають довкола... От тільки трутні виказати можуть. Чи охорона раптом щось відчує... Та що мені їхні жала! Полізуть, відіб’юся! Як-ніяк, найбільший метелик у Європі, червонокнижний! Треба ж чимось годувати таке багатство і красу! — Мертва Голова гордовито поворушив вусиками, опушеними рядком "вій" і клацнув "шпорами" на задніх лапках.

— Ти другий за розміром! — збив з нього пиху Павиче Око. — Найбільша — моя тітка Сатурнія. Велике Нічне Павиче Око або Сатурнія грушева. У тебе розмах крил скільки? 13? А у тітки — 15 з половиною!

— Тільки родичами і можеш похвалитися, Павичу? — пхикнув Мертва Голова. — Твоя тітка сіра, наче сова, хто її бачив? А те, що я найефектніший з усіх, не заперечуєш? У кого ще є череп на грудях, га? І хто тут отаман?

— У тебе череп на спині.

— А науково ця частина у метелика все одно називається грудьми! А ти лише пташок своїми "очицями" дуриш! Досить порожніх розмов. Де Адмірал? Ми робимо набіг на фруктовий садок, чи ні? Скільки чекати? Нагадую, я з квітки, як усі ви, пити нектар не можу! Мені треба, щоб рікою текло!

— Бражник ти і є! Ненажерлива бездонна діжка з черепом! Адмірал давно вже мав повернутися з розвідки, ти правий... як би чого не сталося...

— Отамане! Отамане! — до них з льоту приєднався метелик з червоними крильцями та чорними смугами на них, той самий Адмірал. — Я бачив сад! Усе дозріло. Зі слив сік ллється, тільки нас чекає!

— Яка охорона?

— Птахів не бачив. Зараз полудень, охорона від спеки поховалася. Ведмедиця-хазяйка літає, та ви ж знаєте, як вона літає! Просто сміх! Лаятися буде, та не наздожене!

— А нащо Ведмедиці власноруч нас ганяти, у неї армія птахів, які її не чіпають, а нам життя не дадуть!

— Тому я пропоную летіти зараз, поки сонце світить! — втрутився Павиче Око.

— Ти ж Сонцевик, — буркнув отаман. — А я сутінний бражник. Мені сонце очі ріже!

— А мені байдуже, — потягнувся і розправив крильця Адмірал. — Люблю сидіти на сонечку! Але у садку тінь. Летімо, отамане! Там майже тропіки, якраз для тебе!

— Кого ти лишив чатувати під парканом?

— Звісно, Чортополохівку! Моя сестричка — славна піратка, має звання Рожевого Адмірала (хоча за кольором жовтогаряча, нічого рожевого!) Чортополохівка обрала засідку в кропиві, повз неї комашка не пролетить непоміченою!

— І де ж наші славні брати-вітрильники? — невдоволено бурчав отаман Мертва Голова. — Завжди з ними так! На справу йти, а їх немає! Десь завіялися! Нащо в команду брав? Без вітрильників які ми пірати!