КОСМЕТИКА ДЛЯ ТВАРИН  (Домашня свиня, Sus scrofa domesticus)  

— Порося! Порося! Брудне порося! — сміялися вздовж вулиці. Дражнилися пташки на деревах, кури на тинах, собаки у дворах, ще й діти показували пальцями.

— Ми йдемо на пляж! — гідно відповідала мама-Свинка.

П’ять поросят ланцюжком бігли за нею. Четверо веселих, а найменший Паць похнюплено трусив останнім, мало не зариваючись п’ятачком у пилюку від сорому. Бо скоро сім’я прийде до великої калюжі на краю вигону і буде рохкати та задоволено купатися в грязюці.

Мама називає це "ваннами з бруду". І каже, це корисно для здоров’я. Троє братів Паця любили "пляж". Звісно ж, всім хочеться стрибати в калюжу та бавитися по вуха в бруді! Тільки батьки нікого не пускають, а їм повезло в житті!

Сестричка Хрюня взагалі пишалася собою — єдина принцеса серед чотирьох братів! Кругленька біленька Хрюня вважала, що пляж, солярій, спа, маска і ванна з лікувальної грязюки — це ж так гламурно! Хрюня раділа.

А Паць страждав.

— Мамо, нащо ми валяємося у бруді? — жалісно спитав він, коли всі інші вже верещали та борсалися в калюжі, а Паць, як завжди, останнім стояв на бережку, не бажаючи бруднитися. — Насправді ми ж такі гарні, біленькі з рожевими п’ятачками та вушками, а робимо таке... Як свині! З нас усі сміються!

— Бо не розуміють, — лагідно тицьнула його у щоку п’ятачком мама. — Калюжа для нас і задоволення, і лікувальна процедура, і порятунок!

— Я теж не розумію, від чого?.. Чому ж інші у бруд не лізуть, якщо це так корисно?

— Можна подумати, горобці в пилюці не купаються! — пхикнула Хрюня. — Я сама бачила!

— Ходи сюди! — кликали брати і бризкали грязюкою на Паця.

— У інших є хутро або пір’я, — пояснила мама. — А наша шкіра майже гола. Ріденька щетина не захистить від палючого сонця, ми можемо обгоріти. Треба нанести крем від засмаги. Бо свині — як люди! — з гордістю додала мама-Свинка. —Хутко стрибай у воду, бо згориш!

Лікувальна глина

Паць пірнув у калюжу. Плавати він любив, тільки не в багнюці. І мама обіцяла, як трохи підростуть, поросята ходитимуть на річку.

— Добре змащуйтеся грязюкою! — наставляла дітей мама-Свинка. — Щоб і боки, і спинка були захищені. І не вигрівайте п’ятачка довго на сонці — обгорить! Буде боляче їсти, тоді дізнаєтеся, як не слухати маму!

Поросята верещали і бавилися. Паць підплив до мами і розпитував її про цілющі властивості рідкого бруду, такого... брудного!

— Мамо, а чому так рятуються від сонця тільки свині?

— Бо ми розумні! — здивувалася запитанню мама-Свинка. — Лікуватися брудом ми й людей навчили! Люди теж шукають гарненькі калюжі з рідкої глини та лежать там, якщо у них якісь шкірні захворювання, або болять суглоби, чи спина... Глина лікує шкіру, робить її гладенькою, чистою. Чорна багнюка притягує сонце, а отже добре гріє! Ми ж, свині, навпаки, ліземо в калюжу, щоб охолодитися.

Коли надворі температура вище за 22о С, нам надто тепло через підшкірне сало. А ще ми не можемо використовувати потові залози для охолодження. Не вміємо.

— А якщо хекати, наче собаки, щоб через висунутий язик вийшло зайве тепло? — запропонував Паць.

— У нас не виходить. Ми охолоджуємося дуже мало. Допомагає тільки вода. А бруд захищає ще дуже ніжну мокру шкірі від опіку. І проганяє паразитів! Суцільна користь!

— Еге ж, — Паць знову пірнув, щоб поновити "маску" на шкірі, як каже Хрюня. — Мамо, а чому в усіх тварин хутро, а свині — голі? Це ж якось... От люди вдягаються, щоб з них не сміялися і щоб захиститися, а ми? Що можемо носити тільки кору з бруду?

— Та що ти, Пацю, — засміялася мама. — У свиней є така порода — мангалиця, вони живуть в Угорщині, то в них руно як у вівці! Щільне, кучеряве, різного кольору! Є чорні, руді, білі, плямисті...

Уяви, турист, який ніколи ще не бачив мангалиць, спокійно йде собі повз вигін, думає, що пасуться вівці, а придивляється... У них великі вуха та п’ятачки!

Паць мимоволі повеселішав, а його брати просто верещали від сміху і каталися у калюжі, ризикуючи захлинутися.

— До речі, — додала мама, — якщо вівцю щойно підстригли, її шкіра теж може обгоріти! А є модні породи голих котів та собак, їх також треба берегти від сонця!

— То спеціальні породи, — не здавався Паць. — А в кого ще в природі така шкіра, як у нас?

— Хіба не знаєш? У слона!

Пудра для слона

— Правда? — Паць навіть відкрив рота з подиву.

— Авжеж. Слони живуть у Африці, де спека, як на нашому подвір’ї влітку, стоїть багато місяців! Слон може обгоріти! Так само, як ми, слони, носороги, бегемоти, хоча й звуться товстошкірими, їхня шкіра боїться сонця! Потові залози її не охолоджують, шкіра суха.