СПЛЯЧИЙ КРАСУНЧИК (Єнотоподібний собака або єнот уссурійський або єнотка, Nyctereutes procyonoides)

Промінь лютневого сонця, надзвичайно яскравий, наче весняний, впав на корені розлогого заплавного дуба. Там, у западині під корінням, накрившись палим листям та шаром снігу, наче теплою ковдрою, солодко спав єнотоподібний собака Нот.

Згорнувшись клубочком, прикривши носа кінчиком пухнастого хвоста, Нот чекав тепла, щоб прокинутися. У морози він спав, але коли приходила відлига прокидався і тюпцем трусив по ярам та заболочений лукам, ще вкритим снігом, шукаючи, чим закусити, щоб не гаяти часу, якщо вже не спиш.

Нот відчув промінь, особливо теплий на чорних смугах маски на морді. Маскою родич Псових дуже пишався, так само як товстим, наче в лисиці, пухнастим хвостом.

Але найбільшим приводом для гордості було вміння впадати у сплячку, чого не можуть, ані лисиці, ані вовки, та взагалі ніхто зі Псових! Вкладаючись спати взимку, Нот відчував себе майже ведмедем!

Він сонно кліпнув оком, гадаючи: чи варто прокидатися? Адже у нірці так тепло і затишно, а зовні ще зима… Чи вже весна? Якщо тепло йому не примарилося, відлига буде довга, то треба встати...

Нот заплющив око, розмірковуючи, що він робитиме, коли прийде весна. І знову мимоволі задрімав... Скільки разів таке бувало з кожним, коли найсолодший сон саме тоді, коли треба вставати! І уві сні ти впевнений, що вже давно покинувся і встав!

Нотові снилося, що він чимдуж біжить через заплавну луку, стрибає через горбики і летить, наче на крилах (насправді, товсте тіло та короткі лапи єнотоподібного собаки не сприяли рекордам з бігу, він вправно пересувався лише в заростях, бо жодні колючки не могли пробитися крізь його жорстке хутро). Він поспішає, бо з того боку луки через ярок його чекає люба пухнаста прекрасна принцеса Єнотка!

Як давно він бачив її востаннє! Аж у листопаді! Чи в грудні?.. Вже й не згадати!

От познайомилися вони на великому жовтневому турнірі, точно. Тоді Нот показав себе справжнім лицарем, покусав трьох зухвальців, які теж намагалися привернути увагу принцеси та вправно билися... Але він переміг і навік заволодів її серцем!

Але весілля довелося відкласти через холоди. Такі традиції у них, славетних уссурійських єнотів: не поспішати, перевірити почуття і лише навесні одружуватися.

Єнотка посміхається йому здалеку. В неї широка хитра мордочка у вишуканій масці, гострий носик, заокруглені кінчики вушок, світле хутро з темною смугою на спинці, темні рукавички та панчішки на лапах, а який у неї хвіст!!!.. Аж 25 сантиметрів! Справжня принцеса!

Нот біжить до неї, чемно вітається, а потім разом пара неквапливо трусить поряд, майже торкаючись боками. Найперше він неодмінно запросить принцесу до Французького ресторану! Там подають жабок і равликів, а також смачних жирних личинок у власному соку — усе, що вона любить!

"Французьким рестораном" Єнотка назвала невеличкий ставок, зарослий осокою, де пара святкувала заручини. Восени пара багато гуляла і весь час їла, щоб нагуляти жир на зиму. Єнотка погладшала на цілих 2 кіло! І здавалася від цього Нотові ще прекраснішою. Зараз ставок замерз і повністю під снігом, але у сні Нота, він вже розтанув і зеленів.

Їжі було вдосталь! (Насправді, Нот міг їсти все, що бачить, надаючи перевагу тому, що йде просто до рота і не може втекти, бо полював погано. Але заради принцеси, звісно, міг зловити кілька ящірок чи гризунів. Єнотка ж найбільш любила екзотичні страви та свіжі яєчка).

Уві сні прокинулися вже всі тварини, які впадали у зимову сплячку. Відлига була такою, що зі схованок повискакували не лише білки та висунули носа борсуки, які сплять не міцно, лише по кілька діб, а за тепла виходять гуляти. Прокинулися їжаки, хом'яки і навіть сам ведмідь!..

Ведмідь пройшов повз пару пухнастиків і чемно привітався. Спитав: "Які сьогодні равлики? Свіженькі?" Єнотка без боязні відповіла: "Непогані. Смачного вам, пане Михайло!"

Лисиця, яка завжди заздрить Нотові, навіть вижила його з покинутої борсукової нори (тому він і перебрався до нірки під корінням) лагідно посміхнулася та сказала: "Ти ба, який у вас гарненький хвіст! Ніби підріс за зиму!" І взагалі, сяяло сонце, співали пташки, і ніхто не заважав їхній з принцесою прогулянці.

Насправді Нот мав у природі багато ворогів і не вмів перемагати їх як хотілося його лицарським мріям. Через це на полювання та прогулянки єнотоподібні собаки виходили здебільшого вночі, боявся рисей та здичавілих собак у селах, а в лісі лисиці й вовки, дарма що родичі з родини Псових, і здобич віднімали частенько, і на малих єноток полювали, і взагалі: загризуть і не подавляться! Не кажучи вже про людей, які полюють на єноток заради хутра.

Але Нот мріяв, що в них з принцесою за два місяці народиться не менше восьми діточок. Буває п’ять-шість, але він хоче вісім і не менше! А може, краще шістнадцять? Кажуть, у когось з родини колись народилося 16 щенят одразу. Ото було б добре!

Разом з Єноткою він буде доглядати діточок, ходити на полювання лише по черзі, не полишаючи малих одних, ані на прогулянці, ані в норі. І всі вони до нового турніру виростуть у вправних, спритних, швидких пухнастих уссурійських єнотів.

Звісно, це був лише сон.

Сонце зійшло за хмарку. Небо посіріло і знову збиралося на сніг. Відлига відкладалася. Зима тривала...