ЧОМУ СОСНА ПЛАЧЕ? (бурштинова казка)

На вихідні рідні приїхали з Іринкою погуляти за містом на Золотий пляж. Там був сосновий бор, крутосхил над каскадом озер, білий пісочок, а на лісові галявини рясніли кущиками брусниці. Іринка ходила берегом наче в далекому загадковому краю. Важко повірити, що такі місця ще збереглися поряд з величезними мегаполісами!

Раптом дівчинка почула дивний звук, що нагадував схлипування, тільки линув згори. Наче хтось тікав від хижака видряпався на сосну і не може злізти! (Іринка любила вигадувати казки).

Маленька дослідниця підняла голову і зрозуміла: то плаче сосна!

— Сосно, чого ти плачеш?

Дерево в брунатно-помаранчевих лусочках зітхнуло і зарипіло, наче від вітру. І тому рипінні почулася відповідь:

— Мої сльози приносять нещастя людям. Я не хочу плакати, але як думаю про це, ще більше плачу!

Іринка не знала, що відповісти, проте знала, що робити. В усіх складних ситуаціях, пов’язаних з природою, зазвичай міг зарадити її двоюрідний брат.

— Гориславе! — підбігла Іринка. — Там… сосна плаче… не знаю, що їй казати?

Горько допомагав батькам прибрати галявину для зручного відпочинку, але швидко пішов за молодшою сестричкою.

— Перепрошую, — звернувся Горько до сумної сосни, — як зазвичай дерева стримують сльози? Наприклад в Іринки є носовичок, її можна розрадити чимось веселим або смачним. І ніколи не буває сліз без причини. А у вас як?

— У мене це від погоди, — схлипнула сосна. — Бо дуже тепло і смолистий сік, живиця, яка в мене під корою, стає рідка та легко тече. А ще від ран! Отут нагорі дятел мою кору довбав, шукав шкідників, а внизу туристи подряпали. І ніяк я не можу стримати смолу в собі, бо заливаючи свіжі порізи, живиця мене лікує. Потім ця сльоза висихає і якщо натекло багато, зайва смола відпадає.

— Он як? То плачте, якщо це корисно!

— Ні, ні! — схлипувала сосна, і від цього котилися вздовж стовбура прозорі краплини, збираючись у бурульку. — Смола затвердіє, впаде на землю, потрапить у воду, пролежить в ній багато років і перетвориться на бурштин! Люди знайдуть його та посваряться! Я знаю, через коштовності навіть вбивають! Я не хочу! Не хочу, щоб гинули люди! І все через мене!

— Якась логіка в цьому є, — Горько поважно, наче лікар-психотерапевт обійшов довкола стовбура. — Усе в світі переплетено і важко вгадати наслідки звичайних подій. Але бурштин не центр світу! Погане трапляється не через вас і не через коштовність якогось каменю, або іншого природного дару, а через поганий вибір людей!

— Ні, бурштин приносить нещастя! — наполягала сосна.

— Він гарний! — заперечила Іринка. — Прозорий, наче мед, теплий і сяє, як застигле сонечко! В мами є бурштинове намисто, мені дуже подобається з ним грати, особливо взимку, коли мало сонця!

— Бурштин ще й корисний, — додав Горько. — Він електропровідний, ще давньогрецькі вчені робили з ним досліди та назвали бурштин "Електрон". Він використовується не лише в прикрасах, а в хімії, електроніці, парфумерії, медицині... І, до речі, щоб із смоли утворився бурштин потрібно дуже багато часу, мільйони років та особливі умови. Тут поряд навіть моря нема!

— Але за мільйони років клімат може змінитися, — заперечила сосна. — Мені розказував дуже старезний дуб, що моря інколи заливають гори, або відступають та лишають пустелі. Але люди не змінюються. Люди завжди сваряться через дрібниці!

— За мільйони років люди можуть змінитися! — весело сказала Іринка. — Ми ж нічого не знаємо про майбутнє!

— Отож! — сосна точно була песимісткою і очікувала найгіршого. Чи це в неї такий настрій від погоди?

— Спробуємо не панікувати завчасно, — сказав Горько. — Я читав про бурштин, і знаю, що це справді дуже загадковий камінь. Він твердий, але може горіти та розчинятися в кислотах. Утворився з деревної смоли, а не так багато в світі того, що раніш було живим організмом, а скам’янівши стало коштовністю!

— Я знаю! — підскочила Іринка. — Це корали та перли!

— Перламутр, а не сама перлина, — виправив брат. — А ще опал утворюється із скам’янілого дерева під дією води, часу та тиску. Кам’яне вугілля, торф, нафта, теж колись росли та зеленіли, а перетворились і стали джерелом енергії для людської цивілізації.

— Хоча їх не їдять, а спалюють, — додала сестричка.

— Через поклади бурштину справді сваряться цілі країни, але його походження до кінця невідомо вченим. Кажуть, це викопна смола прадавніх хвойних дерев. Але плачуть дерева постійно, а вік всього відомого бурштину не молодше 15 мільйонів років.

В бурштині знаходять багато корисних для дослідження включень, того, що потрапило у смолу та застигло в ній, наче в склі. Там і пил, і попіл з вулканів, повітряні бульбашки, частки рослин, комашки, жучки, мурахи та їхні личинки, морські мушлі, жабки, шерсть з хутра тварин, навіть морські коники, які точно не лазили по деревах, а потрапили до смоли у воді. Тобто це були не окремі краплі, а потік, наче лава вулкану! Але в жодному шматочку бурштину в усьому світі не знайдено хвойної голки! Отже, нам невідомо з якого дерева родини хвойних текла смола, що через роки стала дорогоцінністю, та при яких умовах це відбувалося.