ДИВНІ РЕЧІ НА ДНІ МОРЯ

На березі моря гралися Василинка та Петрик. Діти знайшли порожню пластикову пляшку та сперечалися, як краще зробити з пляшки корабель.

— Кинемо її далеко, щоб стрибала на хвилях, — сказала Василинка. — Треба зробити щоглу з яскравим вітрилом!

— Ні, краще це буде підводний човен! — наполягав Петрик. — Треба накидати всередину каміння, щоб човен пірнув на дно! Ми будемо шукати його. Це ж так цікаво!

— А раптом загубимо? — злякалася Василинка.

— То й що? Це ж просто пляшка. Знайдемо іншу...

Раптом на берег накотила велика хвиля і не розсипалася бризками, а стала дибки, і перед здивованими дітьми піднялася з води кремезна водяна постать сивого чоловіка. Ніби Цар Нептун з морського свята, тільки зовсім прозорий, а замість волосся та бороди — морська піна.

— Ой, хто ви? — скрикнула Василинка та сховалася за Петрика.

— Я — пан Хвиля, морський сторож, — суворо відповів той. — Хочу вам дещо показати...

Водяний пан розвів руками та розгорнув свою широку мантію з морської хвилі. Перед очима Петрика та Василинки відкрилися глибини моря. Їх стало видно чітко до самого дна, наче на великому рідкому екрані.

— Гадаєте на морському дні є тільки чудернацькі риби, водорості, піратські клади та рештки затонулих кораблів? — спитав пан Хвиля. — У нас багато речей, яких ви зовсім не чекаєте зустріти в морі! Он бачите, велика гарна ваза, не глиняна, не скляна, а м'яка, яскраво-червона з тонким різьбленням? Це губка-Ваза. Вона прокачує величезну кількість води крізь свої пористі стінки і так живиться. Цю вазу один скульптор подарував морському цареві багато століть тому, відтоді розрослися... Такі губки бувають різних кольорів та форм і навіть світяться!

А ось прекрасна мушля, схожа на коричневу чалму, це Гобеленовий тюрбан. Її віддав моєму шефу індійський магараджа за те, щоб подивитися танок дочок морського царя на місячній доріжці. А там — Папська митра від самого Папи Римського, теж гарна мушля. А ще купці колись пливли у шторм та загубили рулон тканини. Тепер це мушля Ситцевий конус. Гарний візерунок, такий простенький, жовті та коричневі трикутнички на білому тлі.

— У мене сарафан майже такий! — сказала Василинка. — Теж ситцевий. А це що за оливки?

— Мушлі-оливи. Їсти не можна, але формою дуже схожі на справжні.

— Тільки не зелені, а сірі, — зауважив Петрик. — А звідки у вас на дні банка з олівцями?

— Це наш морський їжак Грифельний олівець, — посміхнувся пан Хвиля. — Його товсті голки схожі на олівці або фломастери. Але не малюють, а дзвенять, наче порцелянові палички. Тримайте по дві, на згадку.

— Дякуємо! А що там за чорні голки блищать та рухаються за каменем?

— Це Діадема. Колись була прикраса злої відьми, а тепер теж морський їжак. Він небезпечний, краще не чіпати, бо дуже боляче пожалить. А он червона Подушка для булавок  — морська зірка. Ще є мушля-Веретено, те саме, яке колись зачарувало Сплячу Красуню, чули про неї? Щоб більше ніхто не постраждав, чарівне веретено сховали на дні моря.

А онде гребінець самої Венери…

 — Та мушля з довгими шипами, наче скелет риби? Венера розчісували ним свої коси? — засміявся Петрик. Але потім він побачив велику мушлю Ріг Тритона. Ріг голосно сурмив, тобто ревів, якщо в нього дунути. Пан Хвиля сказав, що звуком цього сигнального рогу Тритон викликає бурі.

Але буває в морі інша музика, значно гарніша. Коли збираються Корал-органчик, Риба-флейта та Краб-скрипаль та разом дають концерти. Гостей розвозять Каретти — великі морські черепахи, які працюють водним транспортом та пишуться із двома "т". А скрізь ростуть Корали-квітки...

— Яка краса! — сплеснула руками Василинка. — От би побачити такий концерт.

— А якщо треба щось ремонтувати, наприклад, якісь губки-Сифони, то в нас є Риба-напильник, та велетенська Риба-молот, — вів далі пан Хвиля. — І навіть є мушля Сонячна Зірка та медуза-Місяць, щоб присвітити на темних глибинах та заощадити енергію Електричних скатів. А скільки нам кидають грошей...

Он, бачите, купка круглих штучок на дні? Деякі зарилися ребром у пісок. Це пласкі морські їжаки Піщані долари. А он мушлі-Монети, зовсім гладенькі, гарні, наче порцелянові. Подекуди на островах люди донині їх збирають та використовують замість грошей цілими зв’язками. Їх називають ще Кіпреї, як острів Кіпр, або "каурі". У великих Кипрей малюнок плямистий, як шкура леопарда чи пантери. Їх називають "пантеровими". Поверхня в Кіпрей така гладенька, бо молюск закриває всю мушлю своєю мантією і цим оберігає від подряпин.

А он цікавий наріст на камені, наче відкритий вулканчик. Не один, ціла колонія. Думаєте, хто там живе? Там живуть маленькі ракоподібні. І називають такі нарости Морські жолуді.

— А он великий скорпіон на дні! — показав пальцем Петрик. — Як він живе під водою?

— Це Лямбіс-Скорпіон, молюск, — посміхнувся пан Хвиля. — Його мушля тільки схожа на великого страшного скорпіона. Якщо хочеш побачити щось справді химерне, дивись, он пливе Риба-примара! А тобі, Василинко, мабуть сподобаються Серцевидки — товстенькі черепашки з двох половинок. Закриті ці мушлі мають форму серця, а всередині в них смачний молюск.