Казки місячного лисеняти
Танець місячних тіней
Щоночі, коли небо огортало темне оксамитове покривало, а місяць повністю розкривав свій срібний диск, Місячне Лисиня виходив на галявину біля лісу.
Там, де трава була м’якою, як пух, він починав свій улюблений танець.
Танець місячних тіней.
Кожен рух Лисеняти створював нову тінь, що легко плавала на землі, мов хвилі на воді. Ці тіні ніби оживали — вони витанцьовували разом з ним, крутились, мерехтіли, а іноді ставали справжніми казковими істотами.
Цей танець був його таємницею. Бо коли Лисеня танцював, він міг прогнати темряву, яка іноді загострювалася в його серці після довгого дня.
Одного разу до галявини прийшла Сова — мудра й спокійна. Вона тихо сіла на гілку і промовила:
— Танець — це не просто рух. Це розмова з місяцем, це спосіб розкрити душу, коли слів замало.
Лисеня замислився. Йому дійсно іноді було важко говорити про свої почуття, але через танець він міг ділитися ними без слів.
Пізніше до них приєднався Ведмедик, який мав велике й лагідне серце, але боявся виявляти свої емоції.
— Можеш навчити мене танцювати? — запитав він.
— З радістю, — усміхнувся Лисеня.
Разом вони почали танцювати, і тіні ставали все яскравішими, а серця — легшими.
І коли місяць піднімався на найвищу точку, у лісі не залишалося ні суму, ні страху — лише світло, дружба і спокій.
#1341 в Різне
#252 в Дитяча література
#2667 в Фентезі
Відредаговано: 11.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
