В темному лісі, де дерева тягнулися до неба, як доторкнутися до самого місяця, жив маленький Лисеня з м’яким рудим хутром, що ніжно світився в місячному світлі. Його всі звали Місячним Лисиням, бо він був особливим — вміло ловив і зберігав світло ночі.
Однієї безхмарної ночі, коли небо було встелене тисячами зірок, він помітив, що одна маленька зірочка впала з висоти і затихла десь серед густих кущів.
— Хтось загубив світло, — подумав Лисеня, і лагідно підійшов до маленького сяйва.
Зірочка тремтіла й ледь сяяла, як маленький вогник, що просить допомоги.
— Не бійся, я допоможу тобі повернутися на небо, — тихо промовив Лисеня.
Так почалася його незвичайна подорож. Спочатку він звернувся до мудрої Сови, що жила високо на старому дубі. Вона розповіла:
— Щоб зірочка повернулася до неба, їй треба пройти через три випробування: доброту, сміливість і дружбу.
Лисеня не вагався й пішов у дорогу. Найперше випробування чекало на нього у вигляді маленького Пташеняти, що впало з гнізда. Лисеня обережно підняв його на лапки і допоміг повернутися до матері.
— Доброта — це перший крок, — сказав він собі.
Далі шлях привів Лисеня до темного озера, де ховалася тінь велетенського Ведмедика. Хоч Лисеня був маленький, він не злякався і голосно промовив:
— Я допоможу тобі, якщо ти допоможеш мені!
Ведмедик був здивований сміливістю Лисеняти і розповів, як пройти далі.
Останнім випробуванням стала зустріч з Русалочкою лісового озера, яка подарувала Лисеняті чарівний камінь дружби, що світиться теплим світлом.
Коли Лисеня приніс зірочку на вершину пагорба, місяць високо сяяв у небі. Лисеня кинув зірочку в повітря, і вона миттєво піднялася на своє місце, наповнивши ніч ще яскравішим світлом.
— Дякую, друже, — почув він ніжний голос зірочки, що сяяла, як ніколи раніше.
І відтоді Місячне Лисеня знав, що навіть найменше світло може стати яскравим, якщо допомогти йому вчасно.