Казки Місячної Лисиці

Де засинає голос

Дівчинка, яка колись співала, давно мовчала.
Голос її — дзвінкий, чистий, як джерельце — зник у дорослих буднях.
Тиша оселилась в її горлі. Не страшна — просто втомлена.

Однієї ночі Лисиця постукала в її сни.
Вона принесла не нову пісню — а спокій, у якому голос міг відпочити.

І дівчинка вперше за багато років не намагалася щось сказати. Вона просто спала.
А вранці — не співала. Але заварила чай і… загула. Ледь чутно. Тихо.
І в її очах знову з’явився ритм.

Бо голос — це не про звук. Це про себе, яку не боїшся чути.

Зеріус Нокс

Подобається

#2987 в Фентезі
#1568 в Різне

У тексті є: казки, мрії, місячний лис

Відредаговано: 25.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись