Казки Місячної Лисиці

Дім, у якому живе тиша

Колись була дівчинка, яка не любила говорити вголос.
Не тому, що не вміла. Просто її голос був тонкий, як дим, і його часто не чули.
Замість слів вона збирала тишу. Вночі — у склянках снів, вдень — у мушлях, що лишали перехожі.
І з часом у неї назбирався цілий Дім із тиші.

У тому Домі жили казки. Вони приходили, коли світ робився надто гучним, і шепотіли їй про срібних лисиць, котів, що муркочуть зорі, і сни, що пахнуть лавандою.
Дівчинка виросла. І світ усе ще був голосним. Але тепер вона знала:
— Я можу повертатися додому. До себе. В дім, у якому живе тиша.

І одного дня вона відчинила вікно того дому — і тиша вийшла назовні. У вигляді слова.

І хтось це почув.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше