Колись була дівчинка, яка не любила говорити вголос. Не тому, що не вміла. Просто її голос був тонкий, як дим, і його часто не чули. Замість слів вона збирала тишу. Вночі — у склянках снів, вдень — у мушлях, що лишали перехожі. І з часом у неї назбирався цілий Дім із тиші.
У тому Домі жили казки. Вони приходили, коли світ робився надто гучним, і шепотіли їй про срібних лисиць, котів, що муркочуть зорі, і сни, що пахнуть лавандою. Дівчинка виросла. І світ усе ще був голосним. Але тепер вона знала: — Я можу повертатися додому. До себе. В дім, у якому живе тиша.
І одного дня вона відчинила вікно того дому — і тиша вийшла назовні. У вигляді слова.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.