Казки Місячної Лисиці
«Чобіт для самовару»
У тих краях, де вранішнє сонце лагідно торкається стріх, а чай — то не просто напій, а ритуал, жила собі Лисиця. Не проста — Місячна. Зі своїм характером, спостереженнями й звичкою варити чай так, щоб навіть сова на березі заздрила запаху.
Того ранку вона снідала зі Скорпіоном — істотою загадковою, трохи скептичною, але з блиском в очах, що палав навіть тоді, коли він сперечався.
— А ти знаєш, як раніше самовар роздмухували? — спитала Лисиця, розливаючи чай із тоненькою парою.
— Звичайно, знав. Вугілля, труба, жар… — знизав плечима Скорпіон.
— Та не просто так. Там ще був… чобіт.
— Чобіт? — насторожено перепитав він.
— Та-а-ак, — протягнула вона, хихочучи. — Одягали валянок на трубу й… дрочили ним вверх-вниз. Повітря гонили, жар розпалювали. І чай з пінкою — як треба!
Скорпіон підняв брову.
— Це якісь казки.
— То не казки, — відповіла Лисиця, дивлячись просто в його душу. — Це вигадка мудрості. Народний фентезі-стімпанк.
Вони замовкли на мить. Десь за вікном пройшов вітер, а чай у чашці затремтів, ніби підтверджуючи — чобіт має силу.
Відредаговано: 25.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
