Частина 11. Анархія - мати порядку

Частина 11. Анархія – мати порядку

— Хрусте, ти вже давно відмовився від посади, коли міг викликати мене, — почувся в мені напрочуд знайомий голос.
— Лисичко, що це за хрич нас ледве не роздушив? І хіба Страж навіть тут встигає, а не лише на Всесвіт?
— Це Господар Дому. У його підпорядкуванні усі світи, якими командують Володарі Енергіків. А Страж… — далі Анжеліка не встигла нічого сказати, як вклинився Володар.

— Страже, це бунтарі. Вони хотіли мене вбити.
— Знаю.
— Страже, я скаржитимусь на тебе у Великий Дім. Це ти замутив, що на мене був напад, — обурилася істота. Як не дивно, але і зараз вона було великих розмірів та з невиразними контурами. Страж, як завжди у вигляді дракона, хоча і безтілесного, як Енергіки, водночас габарити не поступалися цій небаченій істоті. І контури були дуже різкими. Він випромінював спокійне біле світло.

— Можеш скаржитись. Ти вважав, що зміг повністю знищити Передтеч. До речі, тобі це майже вдалося.
— Доказів немає. Ти нічого не зможеш мені пред'явити.
— Я й не збираюся нічого пред'являти. Можу просто не звернути уваги на цей інцидент і тебе разом зі своїми друзями знищить нащадок Передтеч, а на додачу і твого лицемірного та підлого Володаря.

— Страже, говори, та не заговорюйся.
— Шамане, — голос Стража, — прибери ковпак із Володаря.
— Шановний Страже, якщо я приберу силову пастку, він злиняє в десятимірку, а там мені його не наздогнати. Він і далі творитиме свої підлі справи.
— Прибирай, прибирай. Нікуди він не дінеться.

— Прониро, — подумав я. Тієї ж миті силове поле, що огортало Володаря, зникло, а він опинився в кількох силових вогненних кільцях. Але міць цих кілець була набагато вищою, ніж потужність поля, створювана шестимільйонником вільних жителів.
— Стражу, це самоуправство, — знову обурився Господар.
— Нічого страшного. Потерпить. Ти ж сам хотів переговорів. Шамане, — звернувся Страж до мене, — що ти можеш виразного пояснити, як призвідник смути? Але тільки не потрібно словоблудити, а лише конкретні факти.

— Голограми влаштують?
— Звісно, але чи зможеш ти створити такі розміри, щоб і Господарю було чудово видно?
— Спробую. Одну секунду.
— Геро, перемкни секцію на створення голограми максимально можливих габаритів.
— Гаразд.
— Одіссею, сигнал голограми транслюй на секцію.

— Виконую, — осторонь від нас виникла голограма в сотні разів більша від розмірів Землі. Я запустив відтворення від моменту, коли Королева Душ пояснювала мені, що Душі зникають, а потім відкрила своїм мечем Сховище. Після того найважчого бою, мені не було часу подивитися, як нам вдалося перемогти команду смерті. Нині сам з цікавістю спостерігав. До речі цю голограму бачили, як ми, а й усі флоти Повелителів, які прилетіли на світовий бій, бо габарити її наближались за габаритами до найближчої зірки.

У тій бійці складалося враження, ніби я сам виступаю проти всієї команди. Адже Сонік був під наймогутнішою невидимкою. А коли командир Енергіків зчепився з нами, було незрозуміло від чого він ухиляється, крім мене. І лише після того, як бій закінчився, а ми вийшли зі Сховища та Сонік деактивував невидимку, стало зрозуміло, хто був у парі зі мною.
— Вбивця! — прогарчав Володар.

— На цій голограмі я показав, що Володар послав свою команду смерті до Сховища нашого Всесвіту, щоб знищити генетичний матеріал розумних істот у Всесвіті. Оскільки зарази, яку він поширював Всесвітом, знищуючи масово цілі цивілізації, йому здалося замало.
— Це наклеп на мого Володаря. Не міг він цього зробити. Це не його енергетика.

— Не його? — подав голос Сонік, — адже це я був із Шаманом. І з'їв командира Енергіків. Виявилося, що він був сином Володаря. Брехати не зможу, але думаю, ви всі знаєте, що разом зі з’їденим Енергіком переходить і його пам'ять. І я це доведу. Вільні жителі, чи зможете транслювати інформацію з моєї пам'яті на голограму?
— Звісно, — відповів Пронира.

Наступної миті всі побачили, як Володар видає своєму синові завдання знищити все розумне білкове життя у Всесвіті Повелительки Неї. Але той був ще підлішим, ніж його батько і запропонував знищити не тільки білкових розумних істот, а взагалі всі форми розумного життя у Всесвіті. А щоб цьому вискочці з білкових було нічого протиставити, треба видати йому дезінформацію. Надіслати до нього Нора з попередженням. Адже він Нора ненавидить і звісно не повірить йому. А коли дізнається, що то була правда, буде вже пізно.

Але все пішло наперекір. Енергіки-шпигуни, що розносили заразу по Всесвіту, майже всі загинули. До цивілізації Повелительки не зміг пробитися жоден шпигун. Планета була закрита так, що не зміг прорватися жоден. Володар припустив, що білковим чомусь допомагають представники кремнієвої форми життя та послав туди бійців для зараження кремніків. Звідти теж жоден не повернувся. Усі зникли безвісти.

Тоді Володар послухав пораду свого сина і послав команду смерті на чолі зі своїм сином у Сховище Душ Всесвіту. Наказав їм перебувати там доти, доки не з'їдять усіх душ. Переконавши Королеву, що вона на якийсь час має відкрити Сховище, вся команда «влетіла» до Сховища. Але щоб знищити (зжерти) бодай половину душ, потрібно було не одну команду Енергіків, а сотні-тисячі таких команд.

Все ж таки їм постійно надходило з новими душами підкріплення. Заражені Енергіками, душі потрапляли до сховища та приєднувалися до команди. А потім розпочався бій. На цій голограмі було все так, як бачив Енергік, а не Дух. І бачив він духа чудово, незважаючи на його маскування.
— Цієї інформації достатньо? — поцікавився Сонік.
— Дякую вам, наміснику, — чемно подякував Страж, — але ви з іншого Всесвіту. Інакше ви не змогли б протистояти Королеві Душ. Що про це знає Володарка Нея? Шамане, мені особисто зв'язатися чи ви запросите?

— Повелителько Неє, — покликав я повелительським каналом, який був ввімкнений корабликом на циркуляр (тобто чули всі), — вас Страж запрошує до нас. Будьте ласкаві, телепортуйтесь на Одіссей.
За мить Нея була на борту, а її голографічне зображення побачили всі.
— Здоров'я бажаю, шановний Страже. З Володарем та Господарем немає й бажання вітатись. Це не бунт з мого боку, а скоріше плач, ридання по безневинно вбитих розумних істотах мого Всесвіту. Була б моя воля, я Володаря особисто знищила б. А Господар не по праву обіймає свою посаду, потураючи таким безчинствам.

— Повелителько, ви проти кого виступаєте? Миттю втратите свою посаду! — обурилася ця істота.
— Повелителько, вибачте, але це лише емоції. А нам потрібні факти, — безапеляційно заявив Страж.
— Гаразд. Факти, так факти. Періодично Володар, користуючись вбудованим каналом в кораблі Повелителів організовував світовий бій. Ця бійня проводилася для знищення найрозвиненіших розумних істот. Інтересів Повелителів у цьому бою ніяких. А за місяць-другий до початку бою він видавав наказ на знищення Володарів, які якимось чином могли не піддатися його навіюванню.

До речі, це не голослівне твердження, а в мене є вагомі докази. І не тільки в мене, а й у багатьох Володарів. На мене також був напад. Подивіться, — на голограмі виникло безліч темних Духів. Миттєво навколо Неї з'явилися Духи-охоронці (хоча їх була мізерна кількість) та практично повний склад Верховної Ради. У темних з'явився боєць-монстр з іншого світу, і тієї ж миті виникли дві команди світлих Духів на чолі з намісниками.

За цю мить більшість Духів-охоронців вже була роздерта і не менше половини членів Верховної Ради вбито. Але проти двох команд намісників темні Духи не могли встояти. Якби не цей прийшлий боєць. Темні Духи скупчилися навколо нього, якому докучали деякі з білкових, хоча нічого серйозного білкові не могли зробити. Раптом цей чужинець заволав і зник. Залишилася лише відрубана частина кінцівки. Тоді обидві команди Духів пішли у наступ і знищили всіх темних, які виявилися сонними.

— Як бачите, шановний Страже, я могла також загинути, як і багато Володарів перед цим боєм, якби не допомога команд намісників із двох Всесвітів та Шамана з донькою.
— Це, звісно, факт незаперечний, але мене цікавить, чому Шаман опинився в Сховищі, куди навіть вам шлях закритий?

— Мені надійшло повідомлення від Королеви, що з невідомої причини гинуть її підлеглі і невідомо куди зі Сховища зникають Душі. Я збиралася послати до неї члена Верховної Ради, який здійснює зв'язок матеріального миру та миру Душ, хоча навіть йому шлях до Сховища закритий. У цей же час хтось від мого імені наказом мого корабля повідомив про цю проблему Шаману і попросив допомогти.

Я б ніколи такого не зробила. Тим більше, що перед цим невідомий намагався проникнути на корабель Шамана (на борту якого я зараз перебуваю) та загинув, розбившись про його захист. Одіссею, що ти можеш про це повідомити?
— Об мій захист розбився фантом. А потім з вашого корабля пішов зв'язок наказом начебто це був ваш фантом. Після подальшого аналізу виявилося, що сила знищеного фантома значно перевищувала вашу силу. Значить, це був хтось інший. А моєму командиру надійшла хибна інформація.

— Дякую, Одіссею. Про те, що планується масове зараження Всесвіту, я дізналася від Шамана. За його підтримки та підтримки представників кремнієвої форми життя нам вдалося не допустити знищення моєї цивілізації та більшості цивілізацій Всесвіту. Найуразливішою втратою для мене стало знищення майже всієї команди інквізиторів елітних цивілізацій. Лише останнього бійця за допомогою намісника вдалося врятувати (Нея продемонструвала процес порятунку дівчини-інквізитора). Я до останнього не могла повірити, що це робив Володар. Той, хто має берегти та захищати розумне життя у всьому світі. Але представлені щойно голограми підтвердили його причетність до епідемії у моєму Всесвіті. У мене все.

— Дякую, Володарко Неє, — подякував Страж. У той же момент ця істота спробувала вбити Володаря, але несподівано на шляху виявилися «комети» Хруста. Таке треба було бачити. Воно заволало і закрутилося від болю.
— Дякую, Хрусте, — зі сміхом промовив Страж, — але це зайве. Через мої пута неможливо навіть зовні пробитися.
— Хрусте! Ти що собі дозволяєш? Я тебе знищу!

— Господарю, хочеш, щоб з тебе потішався весь Великий Дім? Я так розумію, ти хочеш Володаря вбити, а потім і Хруста, щоб приховати свої прорахунки або забрати свого протеже, щоб потім знову зробити Володарем.
— Страже, я над ним попрацюю, і він зміниться.
— Ну, ну. Вдруге ти мене не обдуриш. Я й так терпів твій обман мільярди років. Тим більше, навіть якщо ти над ним попрацюєш, то довіри він у своїх підлеглих не отримає.

— Я маю право на бій, — подав голос Володар.
— Правильно, — зрадів Господар, — а з огляду на те, що бунтівник не один, маєш право закликати на допомогу своїх бійців.
— А кого він покличе? — заперечила Анжеліка, — за таким командиром ніхто не піде.
— От і подивимося, — з сарказмом промовив Господар.

— На допомогу! — заволав Володар. Але не з'явився жодний Енергік.
— На допомогу, бовдури! — Закричав він знову. Раптом поряд з нами з'явилося близько десяти тисяч потужних Енергіків, а ми миттєво утворили коло, захищаючи один одного.
— Шамане, заспокойтеся, — сказав один з Енергіків, — ми швидше станемо на ваш захист чи захист адмірала Анжа, але тільки не цього негідника.

— Це, змова! У вашого адмірала війська немає. Йому нема кого кликати.
— Бійці! — почувся голос Анжеліки з якимись незвичними інтонаціями. Був би я у фізичному тілі, на дупу сів би від несподіванки. Навколо нас з'явилися мільйони Енергіків. Перерахувати їх було неможливо. Видимо невидимо.
— Анже, прибери бійців, — попросив Страж.
— Іїііх, — зазвучав голос Анжеліки і всі Енергіки, навіть бійці Володаря, зникли.

— Побачив, хто справжній Володар? — із глузуванням поцікавився Страж. Господар, вражений тим, що сталося, мовчав, а Страж продовжив, — я так думаю, що бій буде віч-на-віч. Володар проти Шамана. Шаман заварив усе це, йому й розхльобувати.
— Нізащо! — Одночасний вигук кума з Соніком, Нора та Анжеліки з Хрустом. Вони миттєво оточили мене, закривши собою.

— Ого! — вигукнув здивовано Страж, — але це буде нечесно. Вас багато, а він один.
— Я битимуся сам проти двох! — Зі злістю буркнув Володар, — проти Шамана та цього вбивці!
Він показав на Соніка.
— Ну що ж. Я тебе не примушував до цього. Сам зголосився, — невдоволено сказав Страж, — маєте право попросити помилування.

— Ніякого помилування! — Заперечив Володар. Наступної миті кайдани Стража зникли, і ми залишилися з Соніком удвох, а решту невідома сила відсунула вбік, навіть не дивлячись на їхній опір. Підживлення силою від секції на мить з'явилося і зникло. Наче хтось перешкоду на шляху виставив. Ну що ж, удвох, то удвох. Не вперше.

Почалася карусель. Дух такі кульбіти витворяв, що я тільки дивувався. Адже скільки разів до цього ми з ним билися, то такого він жодного разу не застосовував, та й швидкість зараз була у кілька разів вищою, ніж у бою у Сховищі. Моя швидкість теж зросла неймовірно. Я так думаю, що багато в чому це швидкість батька (заступника володаря). Адже він передав мені всю енергію, а Володар отримав дулю з маком.

Враховуючи те, що ми із Соніком не один десяток років були разом, то знали вже всі комбінації, які застосовували, і чудово відчували одне одного. Хоча тоді був білковий і дух, а зараз Енергік та дух. Але спочатку було дуже багато прийомів та фінтів, яких раніше Сонік не знав і не застосовував. Зрозумів, що він показує мені ті прийоми, яких я не бачив у його застосуванні. Почав робити те саме. Але як моя свідомість відфільтровувала, що треба показати напарнику, а що він і так знає, не зовсім зрозуміло.

У цій шаленій круговерті лише секунд за двадцять мені вдалося трішечки «відщипнути» від Володаря. Сонік моментально цю частину енергії з’їв. Але за цю частку миті Володар у мене «відірвав» частину енергії, хоча і менше в кілька разів, ніж я в нього. Як же це боляче! Начебто по-живому відрізали палець. Хоча Володар на мене майже не кидався, лише відбивався, а полював на Духа. Йому жага помсти забивала всі інші почуття. Він був готовий загинути сам, але вбивцю свого сина знищити.

Сонік теж ловив моменти і невеликими порціями поглинав відірвану енергію. Навіть не знаю, як з матеріалістичного погляду пояснити, що від згустку енергії можна «відірвати шматочок». Та й взагалі, як цей потік може не поширюватися рівномірно в різні боки, а битися і навіть «красти» частину іншого згустка енергії. А те, що він має розум, взагалі не піддається поясненню.

Хвилин за десять бійки енергії було витрачено неймовірну кількість. Соніку у цій бійці було легше. Він хоч і витрачав безліч сил, але й поповнював за рахунок енергії Володаря. Моя швидкість почала знижуватися. Володар теж уже не міг крутитися з такою швидкістю, як спочатку. Лише Соніку все було до одного місця. Коли вперше Духу вдалося «відгризнути» енергії Володаря, я мало не розсміявся. Лише усвідомлення того, що цей сміх буде останнім у моєму житті, не дозволило мені зупинитися та сміятися до упаду.

Володар викинув потужний спрямований імпульс енергії, намагаючись потрапити по мені. Але я встиг ухилитися, а він почав блискавично втягувати назад цей енергетичний (як кинджал) сплеск. Цей «кинджал» вже на третину втягнувся, як йому навперейми кинувся Сонік. У безпосередній близькості від власне Володаря він обхопив собою цей відросток і відразу рвонувся геть, на льоту поглинаючи те, що встиг «відхопити».

Враховуючи, що швидкість Володаря вже значно знизилася, та й сила поменшала, то наздогнати зухвалого Духа він не зміг. Можливо через величезну втрату противником енергії, Сонік міг поповнювати енергію, з'їдаючи по «шматочках» Енергіка і при цьому без «переїдання», як у Сховищі. Тепер з кожною секундою Володар слабшав і Дух уже безкарно «гриз» його. Останні секунд двадцять я лише спостерігав, а Соник сам розправлявся з противником. Після того, як залишки могутнього Володаря були з’їдені Духом, всі заціпеніли. Лише Страж переводив погляд із одного на іншого.

— Що ти скажеш? — звернувся Страж до цієї істоти.
— Скажу, що один із моїх світів залишився без керування. Хоча переможця можна по праву призначити на посаду. Дух буде керуючим Духами цього світу, а Шамана - Володарем.
— Що?! Та пішли ви нахер зі своїми посадами! Не хочу я жодної влади!
— Не зрозумів! Шамане, а навіщо ж ти тоді бунтував? Навіщо бився з Володарем? — ця істота дивувалася.

— Я намагався відновити справедливість. Зло має бути покарано. Я бився, захищаючи своїх рідних, захищаючи свою цивілізацію, нарешті захищаючи Володарку. А до влади мені нема справи.
— Ну як це назвати? Ти обезголовив світ. Тепер не цивілізація і навіть не Всесвіт під загрозою, а весь світ.

— Чим такий керівник, краще зовсім без нікого.
— Анархія - мати порядку?
— Вважайте, як бажаєте. І розбирайтеся без мене.
— Шамане, зачекайте, ви дійсно не праві. Згадайте Бухвірна. Що трапилося із Всесвітом після його загибелі? Те саме може бути і зі світом, — нагадав Страж.
— Страже, хіба на мені зійшовся клином білий світ? Крім того, Володарем має бути Енергік, а не білковий.
— Шамане, ти білковий? — Здивувався Господар, — але я бачу Енергіка. Дуже потужного Енергіка.

— Ех, а ще Господар. І не знаєш, що у твоєму господарстві робиться. Шаман - непокірний і бунтівний син першого заступника Володаря. Він втік від батька у минуле і вселився у білкового. Батько вирішив повернути його та послав за ним свого сильного і відданого командира легіону. Але той потрапив під вплив Шамана. До речі, саме він намагався підживлювати силою з восьмимірки Шамана за допомогою кріогенників.

Володар, відчуваючи небезпеку від сина свого заступника, підлаштував щоб Шаман разом із генералом Лі потрапив у паралельний світ. Там він точно загине. Але замість того, щоб загинути, Шаман там влаштовує такий гармидер, що Володар того світу постарався позбутися його і прокинув портал назад. Він, звісно, міг знищити Шамана, але це було б занадто просто. Повернувши Шамана назад, той чудово знав і розумів, що Шаман почне створювати проблеми вдома.

Ось тільки той Володар трохи запізнився. Місцеві Духи паралельного світу встигли передати спадщину Духів Шаману, наділивши його силою, майже рівною силі Володаря. Коли стало відомо про повернення Шамана, а воно було дуже бурхливим та скандальним, то Володар зігравши на батьківських почуттях свого заступника, наказує йому відправити найсильнішого перевіреного бійця, щоб повернув сина до Енергіків.

Але не сказав йому, що через сперму той втратить свою силу. Зам послав свого найближчого помічника, найчеснішого, сумлінного та надзвичайно сильного адмірала Анжа. Зрозумівши, що з появою Анжа в житті сина заступника, той дуже швидко набирає сили, Володар почав активні дії, щоб позбутися одним махом всіх бунтарів. Несподівано на допомогу Шаману приходить Хруст. Хоча на той час їм уже активно допомагали жителі кріогенної форми життя.

— Але ж вони мешкають у восьмивимірному просторі, — перебив Господар.
— А хто по-твоєму не дозволив тобі роздушити Шамана та його друзів?
— Тими корабликами керували білкові.
— Керували, та не всіма. Головний командир – кріогенник. Саме він кинувся рятувати свого друга, прихопивши із собою ланку своїх підлеглих. Саме він встиг виставити силове поле, щоб твій протеже не втік, а його бійці загинули в цій пастці. Така швидкість білковим не під силу.

— При виході у тривимірку кріогенники без керування нічого не зможуть зробити.
— Переконувати не буду, але ти на собі відчув їхні болючі уколи.
— Адмірале Анж, якщо Шаман відмовляється, то лишається вам очолити управління цим світом, — запропонував Господар.
— Я згоден, але якщо дозволить Шаман. Він мій батько.
— Лисице, ти залишиш своє тіло?

— Батьку, я боєць. Бойовий командир. Клянуся, що на зло свою силу застосовувати не буду. Поступатиму по справедливості. Так, як ти навчав.
— Ех, Лисичко, Лисичко. Справедливість у кожного своя. Хоча якщо ти не очолиш управління світом, то невідомо, хто ним керуватиме. Можливо, хтось підліший, ніж покійний Володар. Шкода розлучатися.

— Господарю, тебе влаштовує адмірал Анж? — поцікавився Страж.
— Звісно. Адже за нього готові пожертвувати своєю енергією усі бійці. Значить, він гідний командир. Тим більше, він знає всю структуру управління. Я задоволений.
— Володарю Анже, що ти вирішиш щодо світового бою? Флоти відправиш по домівках? — не вгавав Страж.
— Навіщо ж додому. Бій буде. Але лише без смертей. Спортивний бій.
— Тоді командуйте.

Страж зник, та й Господар хотів зникнути.
— Може хочете поспостерігати за боєм? — той трохи подумав і наважився.
— Із задоволенням. Якщо, звісно, буде голограма з такими розмірами, щоб мені було зручно дивитися. Придивлятися на мініатюрні кораблики не маю бажання.
— Прониро, чи зможете простежити за всіма боями, і щоб не було застосування зброї?

— Звичайно, навіть без виходу у тривимірку. А передаватимемо на Горгону.
— Лисице, якщо Пронира пообіцяв, то забезпечить безпеку.
— Гаразд. Господарю, ми вас залишаємо. Адже вам буде дуже некомфортно.
— Вважаю, що вам відомо і те, що мені взагалі в тривимірці некомфортно.
— А восьмимірний простір вас влаштує?

— Було б чудово. Скільки ж тут кріогенників!
— Геро, необхідно створити таких самих розмірів голограму у зетці.
— Гаразд, — спокійна відповідь Лії.
— Господарю, бажаю приємного перегляду. Батьку, на Одіссей?
— Друзі! Я дякую вам за допомогу. Якщо вам загрожуватиме небезпека, я теж примчуся до вас на виручку. Хрусте, ви зможете змінити вигляд на білковий? Якщо так, то прошу вас разом із усіма на борт Одіссея.

— Шамане, я можу, але мені буде на вашому кораблі так само некомфортно, як вам на моєму. Але ви активуйте саламандру та можете вважати, що я з вами. До речі, адмірале Анж, вітаю вас із посадою. Вважаю, що ви мудро і справедливо керуватимете світом. А зараз дозвольте піти.
— Хрусте, ще раз вам велике спасибі, — наступної миті кремнік зник, а разом з ним і його флот (вогняні комети).

— Норе, якщо хочеш, то давай з нами, — дух нічого не сказав, лише з подякою глянув на мене. Ми повернулися на Одіссей.
— Цей ненажера Володаря з'їв і не подавився, — підколов кум Соніка, і вони почали жартівливо боротися.
— Припинили дитинством займатися! — з осудом сказала Анжеліка і Духи миттєво набули смиренного вигляду, ледве стримуючи сміх.

— Одіссею, циркуляр на повелительському каналі ввімкнений?
— Звісно, Володарю.
— Ти швидко змінив звернення. Хоча це не має значення.
— Увага всім Повелителям! Світова бійня скасовується. Але якщо ви з'явилися сюди, то пропоную провести спортивні поєдинки без смертей і втрат техніки. Змагатимуться особисто Володарі чи бійці, яких вони призначать замість себе. Прошу кожного підтвердити згоду.

Через кілька секунд Одіссей доповів, що відповіді не було лише від шести Володарів. Анжеліка називала їх по черзі і просила висловитись за чи проти. Один із Повелителів замість відповіді обурився.
— Я, звісно, навіть через канал зв'язку відчуваю величезну силу. Але мене не цікавлять спортивні поєдинки поза моїм Всесвітом. Адже дуже багато охочих знищити противника не лазерною указкою, а справжніми бойовими зарядами. Крім цього, мене цікавить, куди подівся флот мого союзника, який був поруч зі мною? Адже порталу не було, а флот зник безвісти в одну мить. А друге питання щодо вас. Адже Володар – це Енергік. Дуже потужний Енергік. А ви білковий, та ще й дрібний.

— Володарю Тир, ви дуже неуважні. Як же ви збиралися битися своїм флотом у бою, якщо не помітили, що сталося з флотом Повелителя Беста? Думаю, що питання про зниклий флот цікавить не лише вас. Дивіться Повелителі, — на голограмі з'явилося зображення кількох стотисячних флотів.

— Увага всім Володарям! Я прошу вас бій не розпочинати! Порушника буде миттєво знищено!
— Ти хто такий, що намагаєшся наказувати Володарям? — і один із флотів миттєво почав розгортати гармати в один бік. Майже одночасно зброя цих найпотужніших кораблів розпочали перший постріл. Але це було останнє, що ці кораблі розпочали. Миттєво всі кораблі стиснулися до мініатюрних розмірів, перетворившись на невеликі шматочки нейтронної речовини. Анжеліка збільшила масштаб, показуючи на що перетворилися сто тисяч кораблів.

— Повелителю Тіре, будьте обережні при маневрах свого флоту. Адже ваші кораблі можуть зіткнутися з останками вашого сусіда, а це аналогічно зіткненню зі справжніми кораблями. Адже зменшилися лише габарити, а маса цих нейтронних шматочків все одно залишилася рівною масі колишніх кораблів. Вас влаштовує моя відповідь на перше запитання?
— Більш ніж, — похмуро відповів той.

— Щодо мого вигляду, то я можу приймати будь-який від білкового чи духу до Енергіка. А ви зможете так?
— Вибачте, ні, — присоромлено відповів Повелитель. Адже Анжеліка його не образила і не хамила, а спокійно довела, що він слабак, порівняно з нею.

— Я нікого не змушую залишатись для участі у спортивних поєдинках. Тим більше, що зараз всесвіти без управління. Адже ви далеко від своїх Всесвітів. Прошу всіх, хто не бажає, зараз же прокинути портал і повернутись своїм флотом додому. Щасливого шляху.

Проте не виникло жодного порталу.
— Володарю Тіре, ви теж залишаєтеся?
— Гріх відмовлятися від чесної бійки. Вибачте, Володарю.
А далі пішли умови та обмеження.

— Яка нагорода за перемогу? — поцікавився хтось із Повелителів.
— Батьку, у тебе в загашниках ще лишилося золото? — телепатичне запитання Анжеліки.
— Звичайно, тону-другу наскребу тобі, як подарунок на честь посади.
— Дякую.
— Повелителі! Тона золота вас влаштує? Я розумію, що така кількість для вас дрібниця, але вважаю це краще за втрату флоту. А якщо побажаєте у майбутньому проводити такі змагання, то можна організувати призовий фонд. Хоча зараз приз лише тона золота.

Поки Анжеліка розбиралася з Повелителями і пояснювала, я підійшов до Духів і опустився на коліно.
— Друзі, я схиляюся перед вами, ви, незважаючи на смертельну небезпеку, — Сонік не став говорити, щоб я підвівся з коліна, а просто підняв мене, і я завис у повітрі, — намагалися мене захищати. Норе, я не очікував, що навіть ти ризикуватимеш через мене.

Духи мовчки підлетіли і по-дружньому обійняли. Ми так і стояли деякий час учотирьох.
— Шамане, а взагалі ми підло чинимо, — сказав Сонік, а я з подивом подивився на нього, — де Гера?
— Ліль, терміново до мене, — телепатичне прохання і за мить Лія була поряд з нами.
— Сонечко, вибач, що забули про тебе, про нашого прекрасного захисника.
Лія, готова була розплакатися, вимучено посміхнулася і застережливо кивнула у напрямку Анжеліки. Ми, щоб не заважати, пішли до сусіднього приміщення Одіссея.