Частина 10. Хруст

Частина 10. Хруст

Ми ще продовжували спілкуватися з Анжелікою, а я вже наказав Одіссею доставити мені пожерти. Хоча тепер я звернув увагу на те, що кількість їжі перевищувала звичайну в кілька разів. Я не відчував, що мій шлунок переповнений. У 21 столітті з мене напевно насміхалися б і казали, що я ненажера. Я й сам не уявляв, як можу стільки з’їсти. Але їв, поки не наситився та відразу ж спати. Все ж таки бій з Енергіками забрав величезну кількість енергії та життєвих сил, і організм будь-якими доступними способами намагався відновитися.

Що робила Анжеліка з Хрустом, поки я дрих, навіть не здогадувався. А вони знущалися з вільних жителів, залучивши при цьому і Лію. Точніше основні знущання проводились над Хрустом. Кораблями створювалися секції спочатку із 100 штук, тисячі, десяти тисяч. Такою секцією створювалося потужне силове поле, в яке «ловили» кремніка (у вигляді Енергіка).

А він намагався з нього вибратися. До того ж вибратися живим, а не загинути у цьому силовому полі. З пастки десятитисячної секції йому вже не вдавалося втекти. Навіть кум доєднався до цих «експериментів». Хоча незважаючи на його величезну силу, він мало не загинув. Хруст вчасно прийшов йому на допомогу, «зруйнувавши» силове поле у місці проникнення намісника. Вони намагалися навіть об'єднувати свої зусилля щодо руйнування поля. Кілька разів появлявся Сонік (на запрошення Анжеліки). Але Соніка не могло втримати навіть поле, створене стотисячною секцією. Лише з мільйонника не вдавалось вибратися, і він дуже засмучувався. Намагався знову і знову.

— Лисице, наскільки я розумію, ви хочете впіймати в це поле Володаря Енергіків?
— Соніку, не зовсім так. Необхідно створити таке силове поле, щоб він під час бійки не зміг втекти. У той же час має йти підживлення вільними жителями батька та мене.
— Не згоден. Ти маєш бути на передачі сили. Адже Гера значно слабша за тебе.
— Була. Зараз вона має таку ж силу, як і я. Вся проблема в тому, що чим потужніше поле-пастка, тим менше проходить сили для підживлення.

— А якщо розділити функції? Частина вільних жителів створює поле, а інша частина живить силою.
— Буде ослаблення. Для підживлення доведеться використовувати десятимільйонну секцію, а для поля шестимільйонник (який зазвичай був, як резерв).
— Звісно, вийде ослаблення. Навіть у першому варіанті. Але хто вам заважає всі ці дії робити із зетки?

— Соніку, таке неможливо.
— Цілком можливо. Адже в зетці кораблі не тільки починають самостійно мислити та відчувати емоції. Вони стають у сто-двісті разів сильнішими. Просто вони про це не знають.
— Я не в цьому сенсі. А в тому, що із зетки неможливо створити пастку в тривимірці.
— Ех, Лисичко, Лисичко. У дитячому віці ти не думала про те, що можна, а що не можна.
— Загалом, я зрозуміла, що якщо дуже хочеться, то можна.

Прокинувся від того, що відчув погляд.
— Батьку, вибач, я не хотіла тебе будити, — Анжеліка присіла поряд зі мною, — все ж таки останній бій занадто багато сил у тебе забрав. Я вже почала турбуватися. Спиш понад добу.
— Жартуєш?
— Більше, ніж серйозно. У нас катастрофічно мало часу, а ти досі не поновив сили.
— Заспокойся. Я свіженький, як огірочок. Мені здається, що ти щось хотіла сказати.

— Так. Ситуація така: тільки-но надходить наказ Повелительці летіти, вона миттєво скидає нам кори. Користуючись перевагою у швидкості Z-простором, ми встигнемо прибути до місця бою секунд на 10-12 раніше за інших. Із зетки не випадаємо і чекаємо початку поєдинку.
— Лисичко, це програшний варіант. Не можна допустити початку бою. Якщо він почнеться, ми вже не зможемо його зупинити.
— Що ти пропонуєш?

— Випадати в тривимірку все одно доведеться для підживлення секцією.
— Ні, не треба.
— ?
— Підживлення можна робити із зетки.
— Це неможливо.
— Я теж так думала. Дякуючи Соніку, думку змінила. Перевірила особисто. Підживлення із зетки виходить на порядок сильніше, ніж із тривимірки. До того ж ми всі виявились неуважними. Адже у Валікірок ми підживлювали тебе з Соніком саме із зетки. Крім цього, весь резервний флот буде задіяний для створення силового поля-пастки, щоб Володар (якщо з'явиться) не зміг втекти.

— Але ж цим полем перерветься підживлення від секції.
— Цю проблему я вирішила. Довелося дещо змінити в системі підживлення. Тепер навіть послаблення не буде. Водночас енергією підживлення не зможе ніхто, окрім адресата, скористатися. Я висловила припущення, що Володар відчує цей потік енергії і скористається для власного посилення.

— Лисице, почекай. Мені не потрібно знати принципу роботи.
— Я тобі не розповідаю про те, як це працює. Лише пояснюю, що це реально.
— Хто буде на посиленні? Ти?
— Ні, батьку. Я буду поряд з тобою.
— Категорично не згоден. У Гери сил набагато менше.
— Поки ти спав, вона здобула стільки сили, що навіть тобі фору дасть.

— Гаразд. А хто керуватиме резервним флотом?
— Теж вона.
— Є одна ідея, — я на якийсь час замислився, — Одіссею, зв'язок із Пронирою.
— Командоре, слухаю вас, — почувся голос бортового компа корабля.
— Прониро, адмірал у тебе на борту?
— Ні. Він на Кіборгу.

— Чудово. Мені потрібно з тобою посекретничати.
— Ласкаво прошу до мене на борт.
— Я зараз, — відповів Анжеліці на запитальний погляд і одразу ж подався на борт Пронири.
— Привіт, друже. Віруси не замучили?
— Командоре, ваш антивірь рятує від багатьох проблем. Так про що ви хотіли поговорити?

— Хто із вільних жителів командує резервними флотами?
— Ніхто. Я знаю, що усі шість мільйонів кораблів задіяні для створення силового поля. Але не уявляю навіщо потрібне таке колосальне поле, що має потужність тисяч, якщо не десятків тисяч чорних дірок чи пульсарів.

— Прониро, є деякі особи, для яких навіть це поле може виявитися занадто слабким. Можливо, я зруйную твою мрію. Мрію – опинитися у десятимірці. Ти зможеш там опинитися. Я обіцяю з тобою там побувати, — я відчув радість Пронири, — друже, смію тебе розчарувати. Те, що ви там зможете розмножуватися, як білкові – не більше, ніж міф. Казка. Ваш простір – зетка. Тут ви оживаєте та почуваєтеся найбільш комфортно. Тут найбільш повною мірою проявляються всі ваші можливості та здібності.

— Командоре, — перебив мене Пронира, — я вірю вам. Але відчуваю, що ви не за цим до мене прибули.
— Ти маєш рацію. Секцією-десятимільйонником керуватиме Гера. Їй же доведеться відволікатися на резерв. А рахунок може йти на наносекунди. Вона може не встигнути зреагувати.
— Що ви пропонуєте?
— Ти зможеш зреагувати у кілька десятків разів швидше. Проте чи зможеш ти самостійно керувати резервним флотом?

— Командоре, пам'ятаєте спаринг із Кіборгом?
— Ти хочеш сказати, що без командира не зможеш?
— Це все у минулому. Після того, як під ваше командування почали переходити флоти вільних жителів із різних Всесвітів, саме мені довелося брати керування всіма флотами. При цьому я був завжди без командира. Лише зрідка адмірал з'являвся до мене на борт. І то, наскільки я зрозумів, на прохання Володаря Мора. Адже не тільки я за Мором сумую.

Не в цьому суть. А в тому, що я постійно керував усіма 160-ма флотами самостійно, без командира. Лише у тривимірці не міг цього робити. Хоча ваша програма повернення завжди дозволяла самостійно вистрибнути у зетку, повертаючись до життя. Ви для мене стали не просто другом, а й учителем, наставником. Я багато чого спробував запозичити від вас. Якщо порівнювати з білковою формою життя, то ви мені, як батько. Я ладен вас захищати до останнього і віддам своє життя за вас без роздумів.

— Прониро, дякую на теплому слові. Я з'явився в тебе на борту саме за тим, щоб ти з шестимільйонним флотом був на моєму захисті. Захищати доведеться із зетки.
— Ви теж будете в зетці? — перебив Пронира.
— Ні, я буду в тривимірці. Більш за все у вигляді Енергіка.

— Командоре, мої сенсори Енергіків не бачать. Хоча не зовсім так. У звичному розумінні не бачать. Я їх бачу, не лише, як зміни полів різної інтенсивності, а й як окремі локальні поля. Наскільки я розумію, Енергіки це набір різноманітних силових полів різної щільності. Як мені відрізнити ці поля?
— Дивися, — моє тіло залишилося на борту Пронири, а я в зовнішності Енергіка опинився за його межами, — Прониро, бачиш мене?

— Командоре, ваше фізичне тіло у мене на борту, але я вас бачу на відстані півтора корпуса від себе. Не тільки бачу, а й чудово чую. Навіть відчуваю. Не можу пояснити, якими датчиками відчуваю, але це правда. Ось зараз ви змінили свою форму. А зараз викид енергії в протилежний бік від мене.
Я повернувся на борт корабля у своє тіло.

— Командоре, я вас чудово бачив. Але навіщо це потрібно?
— Прониро, мені доведеться протистояти керманичу Енергіків. Можливо, я буду не сам, а за підтримки Лисиці (теж у вигляді Енергіка). Або буде ще хтось із Духів. Мешкають Енергіки в десятимірці. Це їхній рідний простір. А у тривимірці у них набагато знижується швидкість. Якщо Володар Енергіків відчує, що він слабший, то спробує втекти в десятимірку. А там нам із ним не впоратися. Ось для цього необхідно створити силове поле такої величезної потужності. Створити його необхідно в потрібний момент. Не раніше і не пізніше.

— Командоре, я зрозумів. Зроблю все, що в моїх силах і навіть те, що понад моїх сил.
— У твоїх словах відчуваю себе. Я б теж так сказав, — ми обидва засміялися. Вперше чув сміх вільного жителя. Звичайний природний сміх. Не запрограмований на якусь ситуацію, а природний сміх розумної істоти.
— Прониро, я розраховую на тебе. Заздалегідь дякую, — я телепортнувся знову на Одіссей.

— Одіссею, повний захист!
— Виконую.
— Доню, а якщо спробувати не допустити світового бою, видавши повідомлення каналом Повелителів?
— Навіть не передбачала такого варіанту. Ідея чудова. Про що ти говорив з Пронирою?
— Управлятиме шестимільйонником Пронира. А Гера лише секцією. Це дозволить їй не відволікатися. Тим паче у зетці швидкість реакції вільних жителів вища, ніж наша.

— Але як він дізнається, коли потрібно виставляти поле? І як зможе нас побачити, якщо навіть Одіссей цього не може?
— Не знаю, чому Одіссей не може, але Пронира мене у вигляді Енергіка не тільки чудово бачив за бортом, а й відчував та чув.
— Ех, тату, тату. І ти кажеш, що ти не боєць. Я, адмірал Енергіків, але ти мене в цьому питанні обіграв.

— Доню, питання зараз не в тому, хто саме це зробив.
— Командоре, Володарка Нея.
— З'єднуй, — з'явилася голограма зі стривоженою Неєю.
— Шамане, надійшов наказ на виліт, кори Одіссею скинула. Моєму флоту 15 секунд до прокидання порталу.
— По тривимірці?
— Звісно.
— Успіху, Неє!

— Увага флот! Бойова тривога! Резервний флот летить першим! Приготувати гравітаційну зброю до бою! Знищуємо в зетці без додаткового наказу будь-кого, хто опиниться у цих корах. Влітаємо в портал! — прокинув портал із зетки в зетку до координат, де має розпочатися світовий бій. Тільки-но встиг прибрати портал, як надійшла доповідь від Пронири.

— Командоре, знищено три з половиною мільйони цілей. Ще два з половиною будуть знищені у тривимірці.
— Прониро, не було наказу знищувати у тривимірці.
— Командоре, вони знаходились в зетці, але після появи нашого порталу «випали» в тривимірку, — за секунду в тривимірці з'явилися плазмові хвости. Частина шестимільйонника поверталася в зетку.

— Командоре, всіх противників знищено.
— Дякую, друже.
— Увага всім флотам! Активуємо всі види невидимок! Вільні жителі, не задіяні в секції десятимільйонника, перебувають у безпосередньому підпорядкуванні Пронири! Виконувати беззаперечно будь-який його наказ! А тепер завмерли! Всім успіху!

— Одіссею, випадай у тривимірку та активуй циркулярні повідомлення каналом Повелителів. Стеж за порталами, щоб нас не зніс появою якийсь флот.
— Виконую.
Секунд за 8-10 почали з'являтися портали. Такої кількості кораблів мені не доводилося бачити. До того ж багато хто з'являвся з порталу з активованими невидимками. І лише доопрацювання Анжеліки дозволяло Одіссею бачити навіть ці кораблі.

— Увага всім Володарям! Прошу вас бій не розпочинати! Порушник буде миттєво знищений!
— Ти хто такий, що намагаєшся наказувати Володарям? — обурився один з Повелителів і зброя його флоту почали розвертатися у напрямку Одіссея. Як вони знали, в якому напрямку потрібно вести вогонь, невідомо. Можливо через канал зв'язку. Але я й подумати до ладу не встиг, як у цьому випадку потрібно вчинити, як увесь стотисячний флот цього Володаря перетворився на хмарку невеликих нейтронних уламків.

— Одіссею, використовуй в якості ретранслятора будь-який з Повелительських флагманів.
— Володарі! Сподіваюся, всі побачили, що трапилося з порушником. Хоча мене цікавить інше. Ви всі розумні та кмітливі, інакше не були б Повелителями. Скажіть, будь ласка, що вам дає цей бій? Честь та славу? Чи матеріальні вигоди? На жаль, крім втрати ваших найпотужніших флотів та ваших унікальних бійців, нічого. Абсолютно нічого. Я пропоную взагалі не починати цю безглузду бійню, а розлетітися по домівках.

— Ніхто не сміє відлітати! — прозвучав в голові владний голос (я зрозумів, що це Володар Енергіків вклинився в повелительський канал), — Шамане, ти вже знахабнів до того, що починаєш мої накази скасовувати! Не бувати цьому. Я тебе знищу, а світовий бій все одно відбудеться.
— Знищувачка не виросла. Хочеш спробувати, ласкаво прошу в тривимірку.
— А чому б тобі не з'явитися до мене?
— Куди нам смертним лізти зі свинячим рилом у калашний ряд?

— Прониро, очисти місце, — лише подумав, як найближчі флоти почали пересуватися, звільняючи від кораблів великий простір. Дивно, але ніхто навіть не обурився, що їхній флот хтось кудись переміщає. Мабуть, усі були шоковані. Адже така суперечка виникла вперше. Хоча багато з Повелителів брали участь у 15-20 світових боях. Після того, як місце було звільнено, ми з Анжелікою, залишивши свої тлінні тіла на борту Одіссея, телепортнулися у вигляді Енергіків на середину цього простору. Миттєво відчув надходження сили від десятимільйонника.

Але нас виявилось не двоє, а більше. Поруч із нами з'явився Сонік та кум. А за мить нас навіть колихнуло від близької появи Володаря (настільки величезна була міць).
— О, бунтарі у зборі. Норе, йди до мене на допомогу, — почувся голос Володаря всередині мене. Поруч із ним виник Дух темних і за ним там же з'явився Рон.
— Рон?! — обурений голос Нора, — нехай це будуть мої останні миті в житті, але я з негідниками та зрадниками разом битися не маю наміру.

Володар не встиг навіть збагнути, як Нор телепортнувся до нас, а за ним зі швидкістю блискавки потужний сплеск силового поля. Хоча цей «батіг» не встиг дістати Нора, як Сонік якимось неймовірним чином перехопив його та розвернув у зворотному напрямку. Ця грізна зброя мала знищити Нора, але вбила зрадника — голову світлих.
— Так ось хто убив мого сина та його команду, — злісно прогарчав Володар і рвонувся до нас. Несподівано на його шляху з’явилася перешкода.

— Синку, моя сила з тобою. Я любив тебе. Прощавай, — ця перешкода рвонулася назустріч Володарю, а я відчув у собі величезну додаткову силу.
— Батьку! Не смій! Загинеш! — проте було пізно.
— Командире!!! — в той же час одночасно пролунали голоси Анжеліки та Нора сповнені туги та розпачу від безпорадності.

Потужне поле поглинуло те, що лишилося від заступника. Не лишилося майже нічого. Як пуста яєчна шкаралупа. Лише оболонка, а в середині – пусто.
— Обдурив, паразит. Комусь встиг передати свою енергію, — обурився Володар, — на допомогу!
— Прониро, — лише майнула думка, і ми всі, включаючи й Володаря, опинилися в силовій пастці такої потужності, що з неї, як із чорної дірки, навіть кванти світла не змогли б пробитися.

— Ого! — Вирвалося одночасно у Духів і Анжеліки. Пронира спрацював блискавично. Тому що допомога Володарю запізнилася на якусь мить. Поле завібрувало, поглинаючи енергію Енергіків, що поспішали на допомогу. Я вже почав рух до Володаря, як зазвучав владний голос:
— Припинити! — з'явилося бажання послухатися цього владного голосу, але я подолав це бажання і хотів продовжити рух до Володаря, проте помітив, що Духи разом із Анжелікою завмерли, не в змозі зрушити з місця.
— Господарю! — заволав Володар, — це бунтарі!

— Бунт потрібно безжально придушувати, а не сюсюкати з ними.
Якщо до цього силове поле шестимільйонника представляло кулю, то зараз його якась сила скрутила у вісімку, у дві кулі, які торкались одна одної. В одній опинився Володар, в іншій ми п'ятеро. Ця сила спробувала поділити силове поле, проте не вийшло. Тоді та ж сила почала стискати кулю, в якій знаходилися ми. Враження таке, ніби потрапили під прес. Наших сил не вистачало, щоб протистояти цій величезній силі.

Пронира зреагував миттєво. Ту частину силової кулі, в якій ми знаходилися, він деактивував, але ми вже не могли розлетітися в різні боки. Нас, як сир у кулаку, стискала ця колосальна сила. Раптом стискування припинилось, зате нас почало мотати з боку в бік. Нарешті, мені вдалося побачити, що це, чи хто це. Хоча й не зовсім удалося. Габарити цієї істоти можна порівняти з Сонцем, з зіркою.

У той самий час неможливо було чітко побачити його контури. Все розпливалося, ніби в тумані. Було не ясно, чи це від того, що нас торсали туди-сюди, чи дійсно обриси були розпливчастими. Стало зрозуміло, чому нас смикали, але не стискали. Не менше тисячі вільних жителів на чолі з Пронирою «випали» із зетки і дуже докучали цій суті. Вони атакували його, як рій кусючих бджіл, використовуючи, як жало, плазмовий хвіст основних двигунів.

Ця істота намагалася від них відмахуватись, проте кораблики моталися, маневрували на граничних швидкостях. Кілька штук все ж таки попалися і були сплющені. У принципі серйозних ушкоджень кораблики не могли завдати цій сутності. Хоча плазма їх двигунів завдавала йому суттєвого болю. Раптом довкола цієї істоти з'явилися тисячі вогняних комет.

Точніше ці тіла лише нагадували комети. З них виривалися промені, що нагадували плазму основних двигунів кораблів. Щоб створити такий промінь, нашим кораблям необхідно за частки секунди спалити все своє паливо. І то міць такого плазмового променю буде слабшою. А промені вогняних комет почали вражати цю істоту. Вбити вони його не могли (хоча можливо той, хто керував і не хотів вбивати). Проте було зрозуміло, що всі ці комети підкоряються комусь одному.

Усі промені вдарили спочатку в одну точку цієї істоти, потім в іншу і почали «знущатися» з неї. Ці болючі удари наближалися до тієї частини істоти, яка нас стискала. Нарешті, нам вдалося звільнитися, і ми рвонулись в різні боки.
— Стоп! Вимагаю перемовин! — прозвучав в голові той самий владний голос.

— Прониро, — лише встиг подумати і кораблики рвонули в зетку.
— Хрусте! З якого часу ти став бунтарем?
— Господарю, я Шамана захищатиму до останньої краплі енергії навіть від вас, — почувся тихий і спокійний голос, що потріскував, мов вогонь у багатті.
— Хто ж він? Цей твій шаман, що один із найкращих, зразкових Енергіків став на шлях зради та бунту.
— СТРАЖЕ!!! ЗАКЛИКАЮ ДО СПРАВЕДЛИВОСТІ! — телепатичний голос кремніка нагадував тріск непереборної, нестримної та всепоглинаючої лісової пожежі.